Епоха
Історична епоха — термін для позначення єдності якісного стану суспільної системи та історичного часу; категорія, в якій фокусується динамічний аспект соціального простору й часу, пов'язаного з діяльністю людей, їхньою соціальною активністю. Поняття «Епоха історична» вживають для позначення своєрідності певного відтинку часу, історії; Епоха історична охоплює весь конкретно-історичний зміст певного етапу історії. Вживається також для позначення подій, що відіграють вирішальну роль і пов'язані з принциповими якісними змінами в житті суспільства.
Іноді поняття «Історична Епоха» розглядається як таке, що фіксує поверхове, плинне в суспільному житті, те, що не повторювалося в минулому, не має значення для майбутнього (Гегель).
З поняттям епохи пов'язується також типове, істотне, спрямоване на підвищення соціальнополітичної активності народних мас, зумовлене співвідношенням класових сил (В. Ленін). Історична Епоха може означати також час кризи, занепаду, краху. З поняттям «Історична Епоха» пов'язують вичленування певного моменту неповторності, безпрецедентності, дискретності соціального часу[1].
Примітки[ред. • ред. код]
Див. також[ред. • ред. код]
Джерела[ред. • ред. код]
| Вікіцитати містять висловлювання на тему: Епоха |
- Ізборник (історія, мовознавство, літературознавство) — там Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983 — …
- Українські ресурси: Словник іншомовних слів