Перейти до вмісту

Епштейн Овсій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Овсій Володимирович Епштейн
Народився25 квітня 1933(1933-04-25)
Бобруйськ, БРСР
Помер23 грудня 2006(2006-12-23) (73 роки)
Київ, Україна
КраїнаСРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльністьлікар Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКиївський медичний інститут Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладІнститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадазавідувач лабораторії функціональної діагностики (1985—2006)
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор медичних наук
Брати, сестриЕпштейн Борис Володимирович Редагувати інформацію у Вікіданих
НагородиЗаслужений діяч науки і техніки України Державна премія України в галузі науки і техніки

Овсі́й Володи́мирович (Вульфович) Епште́йн (25 квітня 1933, Бобруйськ — 23 грудня 2006, Київ) — український лікар-ендокринолог, доктор медичних наук (1981), професор (1992), член-кореспондент АМН України (1993). Заслужений діяч науки і техніки України (2003), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2007, посмертно).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 25 квітня 1933 року у місті Бобруйськ (Білорусь) у київській сім'ї службовця та завідувачки бібліотеки. Брат — лікар-ендокринолог Борис Епштейн (1923—2020).

1956 року закінчив Київський медичний інститут, де й працював до 1967-го.

У 1967—1968 роках — у київському НДІ гематології та переливання крові. Від 1968-го — в Інституті ендокринології та обміну речовин АМНУ; протягом 1985—2006 років — завідувач лабораторії функціональної діагностики.

1981 року здобув науковий ступінь доктора медичних наук, 1982-го — професор. Від 1993 року — член-кореспондент АМНУ.

Заслужений діяч науки і техніки України (2003).

Могила Овсія Епштейна, Берковецьке кладовище

Помер 23 грудня 2006 року у Києві від раку печінки[1]. Похований на Берковецькому кладовищі (ділянка № 2а, 50°29′16.6″ пн. ш. 30°23′42.1″ сх. д. / 50.487944° пн. ш. 30.395028° сх. д. / 50.487944; 30.395028).

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2007 року (посмертно) — за визначення механізмів радіоіндукованих онкогематологічних та онкологічних ефектів Чорнобильської катастрофи, розробку і впровадження новітніх технологій медичного захисту постраждалих, співавтори Базика Дмитро Анатолійович, Бебешко Володимир Григорович, Богданова Тетяна Іванівна, Бруслова Катерина Михайлівна, Омельянець Микола Іванович, Романенко Аліна Михайлівна, Тронько Микола Дмитрович.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Напрямки наукових досліджень:

  • медична радіологія та ендокринологія, зокрема
  • вивчення функціонального стану печінки у хворих на тиреотоксикоз
  • гормональні чинники розвитку артеріальної гіпертонії
  • ожиріння як переддіабетичний стан й гіпоталамо-гіпофізарні взаємозв'язки при ньому.

Брав участь у ліквідації медичних наслідків аварії на ЧАЕС. Ініціював обстеження дітей та підлітків, які зазнали радіаційного впливу.

Запропонував метод тонкоголкової аспіраційної пункційної біопсії щитоподібної залози під контролем ехографії з наступним цитологічним, цитохімічним та імуноцитохімічним дослідженням пунктату.

Науковий доробок

[ред. | ред. код]

Серед робіт:

  • « Ультразвукова діагностика захворювань ендокринних залоз», 1992 (співавтор)
  • «Atrial Natriuretic Peptide in the Arterial Hypertension in Patients with Diabetes Mellitus», 1993
  • «Ультразвукове дослідження щитоподібної залози: атлас-керівництво», 2004 (співавтор)
  • «Рак щитоподібної залози: прогностичне значення морфологічних характеристик пухлин (огляд літератури та власні дослідження)», 2005, (співавтор)
  • «Рак щитоподібної залози: діагностика та післяопераційне лікування», 2006, (співавтор).

Серед патентів: «Процес прогнозування латентного перебігу інфекційно-запальних захворювань будь-якої локалізації за ехоструктурними змінами в щитоподібній залозі» 2007 співавтори Гречаник Олена Іванівна та Руденко Ада Вікторівна.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]