Епідемія грипу в СРСР у 1978—1979 роках
Епідемія грипу в СРСР у 1978—1979 роках (відома також як англ. 1977 Russian flu) — епідемія (пандемія?) грипу, що була зафіксована в СРСР у 1978 році. Почалася у Північному Китаї в травні 1977 року, трохи раніше, ніж у СРСР. Вона в основному уразила населення молодше 25 або 26 років і призвела до приблизно 700 тисяч смертей у всьому світі. Епідемію спричинив штам субтипу H1N1, який дуже нагадував той, що циркулював у всьому світі з 1946 по 1957 рік[1].
Проте генетичний аналіз і кілька незвичайних характеристик цієї епідемії чи пандемії спонукали багатьох науковців припустити, що вірус був випадково випущений внаслідок лабораторної аварії або ж внаслідок витоку вірусу під час випробування живої вакцини[2].
Перебіг[ред. | ред. код]
У травні 1977 року спалах грипу стався на півночі Китаю, включаючи провінції Ляонін, Цзілінь і місто Тяньцзінь. Штам був виділений і визначений китайськими науковцями як субтип H1N1, який в основному уражав учнів середніх і початкових шкіл, які не мали імунітету до субтипу H1N1. Клінічні прояви були відносно слабкими. Інші райони материкового Китаю та британського Гонконгу також постраждали протягом наступних місяців.
У тому ж році субтип H1N1 був виявлений у Сибіру невдовзі після спалаху в Китаї, а потім швидко поширився по всьому СРСР, який був першою країною, що повідомила про спалах Всесвітню організацію охорони здоров'я (ВООЗ), тому що Китайська Народна Республіка тоді не була членом цієї організації й увійшла туди тільки у 1981 році. Тому епідемію неправильно назвали «російським грипом».
У 1977 році грип охопив Велику Британію. Досяг США в січні 1978 року. Попри те, що випадки спостерігалися в школах і військових базах по всій території США, було мало повідомлень про зараження людей старше 26 років, а рівень летальності серед постраждалих був низьким.
З кінця 1977 року субтип H1N1 почав спільно циркулювати з субтипом H3N2 серед людей у вигляді сезонного грипу.
Етіологія[ред. | ред. код]
Штам H1N1 1977 року був майже ідентичний штаму 1950-х років, який не циркулював по всьому світу аж до його появи в 1977 році. Були окремі повідомлення про інший штам H1N1 на початку 1960-х років. Ця особливість штаму вірусу грипу субтипу H1N1 1977 року була інтерпретована як антропогенне походження вірусу.
Багато науковців припускають, що цей вірус потрапив до людей внаслідок нещасного випадку в лабораторії. Можливо це відбулося під час спроби підготувати ослаблену вакцину проти H1N1[3]. Однак Всесвітня організація охорони здоров'я виключила лабораторне походження в 1978 році після спілкування з дослідниками в Радянському Союзі та Китаї: в їхній доповіді говорилося, що «відповідні лабораторії або ніколи не зберігали вірус H1N1, або не працювали з ним протягом тривалого часу»[4][5].
Інші припустили, що це стало результатом випробування вакцини. Завдяки множинним джерелам епідемії, ймовірність виникнення в одній лабораторії була менш імовірною, ніж нещасний випадок із вакциною. Вірусолог Пітер Палезе стверджував, що епідемія стала «результатом випробувань вакцини на Далекому Сході, що включали введення кільком тисячам військовослужбовців живої вакцини проти субтипу H1N1», згідно з особистим повідомленням вірусолога Чі-Мінг Чу[6].
Клінічна статистика[ред. | ред. код]
Перебіг грипу був відносно доброякісним. У 1977 році китайські науковці виявили нерівномірний рівень захворюваності серед різних груп студентів, а також багато легких і безсимптомних випадків. У США деякі дослідники оцінили рівень смертності від грипу як приблизно 5 на кожні 100 тисяч населення, що менше, ніж при сезонному грипі — ~6 на кожні 100 000 населення. Більшість інфікованих були у віці до 26 або 25 років. За оцінками, у світі через цю пандемію померло 700 тисяч осіб.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Influenza Pandemic Plan. The Role of WHO and Guidelines for National and Regional Planning. Geneva, Switzerland April 1999 [1] [Архівовано 3 грудня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Palese, Peter (2004-11-30). «Influenza: old and new threats» (PDF). Nature Medicine. 10 (12): S82–S87. doi:10.1038/nm1141. PMID 15577936. Archived (PDF) from the original on 2021-06-27. Retrieved 2021-10-23. [2] [Архівовано 27 червня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Shanta M. Zimmer, Donald S. Burke Historical Perspective — Emergence of Influenza A (H1N1) Viruses. N Engl J Med 2009; 361:279-285. DOI: 10.1056/NEJMra0904322 (англ.)
- ↑ Rozo M, Gronvall GK (August 2015). «The Reemergent 1977 H1N1 Strain and the Gain-of-Function Debate». mBio. 6 (4). doi:10.1128/mBio.01013-15. PMC 4542197. PMID 26286690 [3] [Архівовано 3 січня 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Kung HC, Jen KF, Yuan WC, Tien SF, Chu CM (1978). «Influenza in China in 1977: recurrence of influenzavirus A subtype H1N1». Bulletin of the World Health Organization. 56 (6): 913–8. PMC 2395678. PMID 310732 (англ.)
- ↑ Palese, Peter (2004-11-30). «Influenza: old and new threats» (PDF). Nature Medicine. 10 (12): S82–S87. doi:10.1038/nm1141. PMID 15577936. [4] [Архівовано 27 червня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- M B Gregg, A R Hinman, R B Craven The Russian flu. Its history and implications for this year's influenza season. JAMA. 1978 Nov 17;240(21):2260-3. doi: 10.1001/jama.240.21.2260. [5] [Архівовано 23 квітня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- Rozo M, Gronvall GK (August 2015). «The Reemergent 1977 H1N1 Strain and the Gain-of-Function Debate». mBio. 6 (4). doi:10.1128/mBio.01013-15. PMC 4542197. PMID 26286690 [6] [Архівовано 3 січня 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
- Shanta M. Zimmer, Donald S. Burke Historical Perspective — Emergence of Influenza A (H1N1) Viruses. N Engl J Med 2009; 361:279-285. DOI: 10.1056/NEJMra0904322 (англ.)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||