Ерве Базен
| Ерве Базен | |
| Народився | 17 квітня 1911[1][2] Анже[2] |
|---|---|
| Помер | 17 лютого 1996[1][2] (84 роки) Анже[2] |
| Громадянство | Франція |
| Діяльність | поет, письменник, новеліст і Есеїст |
| Alma mater | Паризький університет |
|
|
|
|
|
|
Ерве Базен (фр. Herve Bazin; *17 квітня 1911, Анже — †17 лютого 1996, Анже) — французький письменник, член Гонкурівської академії.
Життєпис[ред. • ред. код]
Внук відомого французького письменника-католика Рене Базена Жан П'єр Марі Ерве Базен народився 17 квітня 1911 року у буржуазній родині. Дитинство провів віддалік від батьків у департаментах Мен і Луара. Стосунки з батьками протягом життя були досить складними. Після школи вступив на католицький факультет університету в Анже, але не закінчив його. У Парижі працював продавцем, робітником-поденником, поштовим службовцем. Водночас займався журналістикою та літературною критикою. Популярність до Базена прийшла після виходу роману «Гадюка в кулаці»(«Vipere au poing», 1948) — про складні взаємини матері та дитини. У романі досить відчутний автобіографічний елемент. У 1955 р. його визнали найкращим французьким письменником останнього десятиліття. У 1957 р. він отримав Велику літературну премію Монако.
Творчість[ред. • ред. код]
- «Гадюка в кулаці», (1948)
- «Смерть конячки», (1950)
- «Зведись і йди», (1952)
- «В ім'я сина», (1960)
- «Подружнє життя», (1967)
- «Щасливці з острова Розпуки», (1970)
- «Крик сови», (1972)
- «Анатомія одного розлучення», (1975)
- «Зелена церква», (1981)
- «Опівнічний демон», (1988)
- «Школа батьків», (1991)
Примітки[ред. • ред. код]
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Ерве Базен |
 |
Це незавершена стаття про письменника. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
