Ервіг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ервіґ
Ervigio, rey de los Visigodos (Museo del Prado).jpg
Народився бл. 642
Помер 687
Толедо
Національність візантієць
Діяльність суверен[d]
Титул король
Термін 680—687 роки
Попередник Вамба
Наступник Егіка
Конфесія католицтво
Батько Ардабаст
Мати Года
Дружина Ліувігота
Діти 1 донька

Ервіґ (*Flavius Ervigius бл. 642  —687) — король вестготів в Іспанії та Септиманії у 680687 роках.

Біографія[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Син Ардабаста та Годи, небоги короля Гіндасвінта. Стосовно національності Ервіґа є суперечності. Його батько був підданцем Візантійської імперії. Проте ким він був греком, вірменином або ще кимось достеменно не відомо. За однією з версій Ардабаст був сином Атанагільда, онуком Ерменегільда та праонуком короля Леовігільда, тобто належав до Септиманської династії. Атанагільд після придушення заколоту його батька втік до Константинополя. Його доля невідома. Тому деякі вчені вважають, що там він пошлюбив Флавію Юліану (небогу імператора Маврикія), а їх син Ардабаст повернувся на піренеї. Тому й одержав за дружину родичку правлячого короля. Інша версія вказує на схожість імен Ардабаст з поширеним вірменським іменем Ардавазд. З огляду на це можливе вірменське коріння у Ервіґа. Ще одна теорія поєднує дві попередні: Атанагільд оженився на представниці вірменської знаті, тому й отримав ім'я одного з предків матері.

Сам Ервіґ народився десь після 642 року. У 662 році оженився на доньці колишнього короля Свінтіли. В подальшому це сприяло сходженю на трон. У 680 році, скориставшись зростанням невдаволення проти короля Вамби, Ервіґ підступом повалив його й відправив до монастирія на півночі Піренеїв.

Вже наступного дня після усунення Вамби — 15 жовтня 680 року — Ервіґа було оголошено новим королем. В цьому йому сприяв митрополіт Юліан Толедський. 21 жовтня було помазано на володарювання.

Королювання[ред.ред. код]

Новий король відчував необхідність подальшого виправдання свого приходу до влади. 9 січня 681 року він скликав XII Толедський собор. На ньому були відсутні представники Тарраконської Іспанії та Септиманії. Водночас прибули клірики Галеції. На ньому було відновлено вагу церкви, яку послабив Вамба. Собор підтвердив законність сходження на престол Ервіґґа, засвідчивши, що документи зречення Вамби і затвердження Ервіґа на троні були справжніми і містили їх власні підписи. Також він попередив усі спроби повернутися до влади колишнього монарха. Також було послабленого військовий закон Вамби та зменшено кількість єпископств, які запровадив попередник Ервіґа. За пропозицією останнього собор визнав митрополита Юліана Толедського примасом іспанської та септиманської церкви.

21 жовтня 681 року було впроваджено в дію переглянутий кодекс, в якому нову редакцію отримали 84 закони, зокрема військовий. В останньому були пом'якшені покарання за ухилення від військової служби, скасовувалося зобов'язання єпископів виставляти військо. В результаті церква повертала собі привілеї, забрані Вамбою.

Король видав 28 законів спрямованих проти жидів, якими відбулося повернення до антисемітського законодавства короля Сісебута. Послідовніше, ніж його попередники, Ервіґ прагнув насильно звернути юдеїв в християнство. Їм було заборонено займатися будь-яким родом діяльності, в якому вони могли б командувати християнами. Так, Ервіг ухвалив, що знатна людина, яка віддала християнина у владу юдея, повинна сплатити 10 фунтів золотом (бл. 720 солідів). Священикам було наказано взяти юдеїв під свій суворий нагляд. Втім, таку антижидівську політику короля дослідники приписують діяльності Юліана Толедського, фанатичного антисеміта. Сам нащадок хрещених жидів, він з особливим завзяттям виступав проти юдеїв і юдаїзму, використовуючи силу церковної і королівської влади. Втім в Септіманії ставлення до жидів було більш м'яким, тому багато юдеїв втекли туди, що викликало обурення іспанських ієрархів.

З метою підсилення свого авторитет організував у 682 році похід проти Тінгіза (сучасний Танжер, Марокко), де все ще розташовувалася візантійська залога. Місто було швидко захоплено, там король залишив війська під орудою призначеного графа.

У грудні 683 року король скликав XIII Толедський собор. На ньому були присутні єпископи з усіх провінцій, а також 26 вищих чиновників двору. Це повинно було засвідчити згуртування церкви і світської аристократії навколо короля. На ньому було прийнято рішення амністувати усіх заколотників та ворохобників, починаючи з часів Гіндасвінта. Проте останнім не поверталося конфісковане майно. Король домігся від собору прийняття спеціальних постанов про недоторканність життя і майна усіх нащадків короля і про неприпустимість примусу королівської вдови до нового шлюбу.

Того ж року Ервіґ видав закон, за яким єпископ, придворний або гардінг міг бути зміщений, заарештований, підданий тортурам і позбавлений майна лише за вироком суду, що складався з рівних йому людей.

У листопаді 684 року всупереч звичаю митрополіт Юліан Толедський за власною ініціативою скликав XIV Толедський собор. Хоча офіційно цей собор не був загальнодержавним, на ньому були присутні представники всіх єпархій королівства. Приводом для його скликання послужило звернення папи римського Лева II, який просив іспанських єпископів підтримати рішення III Константинопольського собору, що засудив монофелітство. Це послання Папи прибуло до Іспанії вже в момент закриття XIII Толедського собору, так що той розглянути поставлене питання не міг. XIV собор займався суто релігійними проблемами, підтримавш рішення III Константинопольського собору.

Незважаючи на налагодження відносин з аристократією та церковью, ситуація в державі погіршилася. Цього сприяло складна економічна ситуація, викликана потужним голодом. В результаті податки стали погано збиратися, виросли борги по ним, скорочувалося чисельність вільних членів громад. При цьому різко посилилися магнати, що мали власні війська й могли не рахуватися з королем. Королівське військо різко заслабло й скоротилося.

За цих обставин в останні роки панування Ервіґ поновив репресії проти світської знаті, але не досяг результату. З 14 та 15 листопада 687 року призначив Егіка, небожа Вамби, своїм спадкоємцем. Того ж дня або трохи пізніше після цього помер від якоїсь хвороби.

Характеристика[ред.ред. код]

«Хроніка Альфонсо III» стверджує, що Ервіґ був миролюбним і поміркованим по відношенню до підданих.

Родина[ред.ред. код]

Дружина Луівігота (620-після 662), донька короля Свінтіли

Діти:

  • Кіксілона (663-після 687), дружина короля Егіки
  • декілько дітей, але їх стать невідома

Джерела[ред.ред. код]

  • Dietrich Claude: Adel, Kirche und Königtum im Westgotenreich. Sigmaringen 1971, S. 166—187.
  • Rafael Altamira, La Spagna sotto i Visigoti, in «Storia del mondo medievale», vol. I, 1999, pp. 743—779.
  • Collins, Roger. Visigothic Spain, 409—711. Blackwell Publishing, 2004.