Ергодична теорема

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ергодична теорема або теорема ергодичності (англ. ergodic theorem) — у ізольованій системі середні значення по часові дорівнюють середнім значенням мікроканонічного ансамблю.

Широко використовується при описі хімічних процесів методами статистичної фізики.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]