Ерида (міфологія)
| Ерида | |
|---|---|
| дав.-гр. Ἔρις | |
 Ерида, Афінський малюнок 575—525 рр до н. е. | |
| Батько | Ереб |
| Мати | Нікс[1][2] |
| Брати, сестри | Арес[2][3] |
| Діти | Ата, Лета, Ponosd, Horkosd, Dysnomiad, Neikead, Algosd, Amphilogiaid, Androktasiaid, Hysminaid, Фоної, Pseudologoid, Limosd, Machaid, Adikiad, Algead і Ерос |
Еріда, Еріс (грец. Έρις) — богиня чвар та розбрату, дочка богині ночі Нікс (за іншими версіями дочка Зевса та Гери) сестра й супутниця Ареса. Міф про Ериду пов'язаний з яблуком розбрату, яке вона кинула на весільному бенкеті Пелея та Фетіди, що пізніше спричинило Троянську війну. Як богиня Ерида не мала культу. У Римі її ототожнювали з Діскордією — супутницею богині війни Беллони. Ремісники шанували ще одну, «свою», добру Ериду, яка уособлювала змагання. Латинське ім'я — Діскордія (лат. Discordia).
На честь богині названа карликова планета Ерида.
Література[ред. | ред. код]
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
- Ерида на сайті Greek Mythology Link
Посилання[ред. | ред. код]
- Еріда // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
|
- ↑ Гесіод 225 // Θεογονία — 0700.
- ↑ а б И. Ш. Эрида // Энциклопедический словарь Гранат — 7 — Александр Наумович Гранат, 1910. — Т. 54.
- ↑ Любкер Ф. Ἔρις // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 495.