Нікул Еркай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нікул Еркай (ерз. Эркай Никул; колоніальне Николай Иркаев; * 22 травня 1906, Курілово Ромодановський район (Республіка Мордовія, Ерзянь Мастор — † 15 червня 1978, Саран Ош (Саранськ) - ерзянський поет, драматург. Ветеран Другої Світової війни. Літературний побратим українського поета Павла Тичини. Автор перекладів з української літератури, а також оригінального віршу "Україна". Писав оповідання, нариси, повісті для дітей ("Альошка", 1959; "Нова рідня", 1963). Національність - ерзя.

Біографія[ред. | ред. код]

Еркай народився у родині ерзянського господаря Лазаря Іркаєва. Рідне село Курілово знаходиться на схід від районного центру Ромоданово, неподалік кордону Чаунзабуе Республіки Мордовія, в оточенні мусульманських поселень.

Творчість[ред. | ред. код]

Літературну творчість починає як журналіст саранської газети «Завод и пашня».

1930 - закінчує Всесоюзний комуністичний інститут журналістики; 1932 - збірка віршів "Земля оновилася" (Модась окстомсь); 1933 - збірка віршів "Коріння згнило", присвячена антиселянському терору в Ерзянь Мастор (примусовий вступ у т.зв. "калхози"); 1934 - бере участь у І Всесоюзному з'їзді письменників; 1936 - виходить віршована повість про військові перемоги ерзянського народу та традиції середньовічного ерзянського війська "Пісня про Ратора" (Моро Ратордо). Після цього випадає з "літпроцесу", друкується окремими віршами під час Другої Світової війни. Зокрема, 1942 надруковано вірш "Україна".

Щоправда, у цей час про нього не забували літературні друзі, насамперед ерзянський поет Артур Моро, який присвятив йому два вірші: «Менестрель» та «Никул Эркайнень» (1945).

Післявоєнна творчість[ред. | ред. код]

1945 - після тривалої паузи вийшла збірка творів "Кочказь лирика" (Вибрана лірика). 1952 — збірка "Стихт ды поэмат" (Вірші та поеми).

Роки сталінського терору вплинули на жанровий вибір - дитяча література.

1959 - віршована повість для дітей "Альошка". Того ж року ще одна оригінальна поетична збірка "Весняний сад". 1963 - повість "Нова рідня" (для дітей). 1965 - дитяче оповідання "Мітяєві мрії". 1970 - поетична збірка "Життя". 1977 - у співавторстві нарис "Квітни, краю мій, Мордовіє моя!"

Перекладацька діяльність[ред. | ред. код]

Плідно працював перекладачем. Переклав твори Т. Шевченка, Л. Українки, О. Корнійчука. З англійської - Байрона, з татарської - Муси Джаліля, з російської - Пушкіна та Горького.

Еркай - ентузіаст українсько-ерзянських літературних зв'язків. Саме він встановив широкі контакти з українськими митцями. Особистий друг поета-класика Павла Тичини. Багато разів відвідував Україну (УССР), зокрема Київ, Вінницю, Донеччину та Галичину. Окремі поезії Нікула Еркая українською мовою переклали А.Іщук, С.Литвин та ін.

У 1960-их роках Еркай бере участь у тяжкій публіцистичній війні на захист творчості скульптора Стьопана Ерзі - тоді його праці зазнавали нищівної критики з боку архітектора Вучетича.

Пізня популярність[ред. | ред. код]

У 1970-их роках - справжній вибух популярності з огляду на масові переклади Еркая московськими літераторами. Зокрема, російською мовою видані:

  • повість "Березова вода" (1974, Москва);
  • збірка оповідань "Мітяєві мрії" (1975, Саранськ);
  • збірка новел "Мої берези" (1976).

У середині 70-их Еркай стає популярним і в колі київських поетів. Його перекладають і видають, найбільше у збірці "Сузір'я".

  • 1975 - український переклад вірша Еркая "Над полями шум..." ("Сузір'я", №9, Київ);
  • 1976 - український переклад Еркая "Ми довго були молодими" ("Сузір'я", №10, Київ);
  • 1980 - дитяча повість "Альошка" виходить у Києві в перекладі українською мовою.

1981 - в Саран Ош виходить посмертна книжка віршів Еркая "Джерела душі".

Вшанування[ред. | ред. код]

На околицях столиці Республіки Мордовія іменем Еркая названо вулицю (1986). В Українській Літературній Енциклопедії вміщено статтю вінницького фіноугрознавця Бориса Хоменка "Еркай Нікул". Також фотопортрет.

Творчість Еркая досліджували А.Кузенєцова, О.Пашутіна ("Нікул Еркай", 1988). У 1990-их - Валдоня Гаушева.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

У післявоєнні часи активно співпрацював із московськими російськомовними виданнями, увійшов до літературної еліти СРСР. Обраний депутатом Верховної Ради СРСР.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]