Ерлінг I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ерлінг I
Народився 12 століття
Помер 1207
Посада Король Норвегії
Діти Sigurd Ribbungd

Ерлінг I (д/н — 1207) — король Норвегії з 1204 до 1207 року, очільник партії баглерів, учасник громадянської війни у Норвегії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Позашлюбний син Магнуса V, короля Норвегії. після перемоги короля Сверріра I очільники баглерів втекли до Данії. Сам Ерлінг деякий час жив у Швеції, а потім переїхав до двору данського короля Вальдемара II. скориставшись раптовою смертю короля Ґокона III, він висунув свої претензії на трон. За допомогою данських військ висадився у Норвегії й захопив її південну та західну частини. Тут його оголосили новим королем. Втім незабаром, у 1207 році Ерлінг I, зненацька помер. Боротьбу баглерів проти біркебейнерів продовжив регент синів Ерлінга I — Пилип Сімонсон.

Родина[ред. | ред. код]

Діти від коханок:

  • Сігурд
  • ім'я невідоме.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Helle, Knut Under kirke og kongemakt, 1130—1350 (Oslo: 1995)