Ермандада
Ермандади (ісп. hermandades — братства) — союзи міст і селянських громад в країнах Піренейського півострова, здебільшого на території сучасної Іспанії. Утворювалися як громадська самооборона у часи феодальних війн та війн з маврами, але головним чином — для захисту, зокрема збройного, своїх прав та вольностей від посягань феодалів.
Перша ермандада (астурійська) була створена у 1115 року.
У XIII ст. більшість ермандад створювалося для протидії прагненню центральної (королівської) влади до уніфікації управління та утисків автономії міст. Замість Фуерос містам стали нав'язувати нові зводи законів, в яких вирішальну роль у вирішенні тих чи інших місцевих питань отримувала королівська влада. У відповідь міста навіть піднімали повстання проти центральної влади.
Найбільш широке розповсюдження ермандади отримали у XIII—XIV ст. (особливо в Кастилії). Ермандади брали участь у Реконкісті, інколи використовувалися королями для боротьби з грандами. Вони мали значні права, власне управління та збройні загони.
У 1476 міста і селянські громади Кастилії, Леону та Астурії об'єдналися у так звану «Святу Ермандаду» (найбільша ермандада Середньовіччя), чиє самоуправління проіснувало до 1498.
Література[ред. | ред. код]
- Військово-історичний словник — http://www.medieval-wars.com/enc/ie_00447.html [Архівовано 20 липня 2008 у Wayback Machine.]