Ермес Родрігіш да Фонсека
| Ермес Родрігіш да Фонсека | |
|---|---|
| порт. Hermes Rodrigues da Fonseca | |
.jpg) | |
| Народився |
12 травня 1855[2] Сан-Габріел, Ріу-Гранді-ду-Сул, Бразилія |
| Помер |
9 вересня 1923[1][2] (68 років) Петрополіс, Ріо-де-Жанейро, Бразилія |
| Країна |
.svg){kind=small} Бразилія |
| Діяльність | політик, військовослужбовець |
| Alma mater | Військова академія Агульяс-Неграсd |
| Знання мов | португальська |
| Учасник | Бразильське повстання військово-морського флоту |
| Посада | бразильський сенатор[d] і президент Бразилії |
| Військове звання | маршал |
| Партія | Консервативна республіканська партіяd |
| Конфесія | католицька церква |
| Батько | Ермес Ернесту да Фонсека |
| У шлюбі з | Наїр де Тефеd |
| Автограф |
 |
| |
Ермес Родрігіш да Фонсека (порт. Hermes Rodrigues da Fonseca; 12 травня 1855 — 9 вересня 1923) — бразильський політик і військовик. Племінник Деодору да Фонсека, першого президента Бразилії, був призначений військовим міністром 1906 року. 1910 був обраний на пост президента країни, та займав цю посаду до 1914.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у знатній родині в місті Сан-Габріел у штаті Ріу-Гранді-ду-Сул.
У 1871 вступив до Військової академії, де слухав лекції по реформаторському налаштованого підполковника Бенжаміна Констана й потрапив під вплив республіканців[3].
У 1889 підтримав переворот, організований його дядьком, маршалом Деодору да Фонсекою, в результаті якого було проголошено республіку.
У 1893 виступав на захист уряду Флоріану Пейшоту під час повстання на флоті[4].
У 1906 був призначений військовим міністром в уряді Афонсу Пени. Саме за Фонсеки в Бразилії було запроваджено загальний військовий обов'язок[3].
У 1910 виставив свою кандидатуру на вибори президента та здобув перемогу, випередивши свого суперника Руя Барбозу. Таким чином, після тривалої перерви, при владі в Бразилії знову опинився військовик[5]. Причиною успіху Фонсеки стало його невдоволення «політикою кави з молоком», через яку з 1894 року пост президента перебував під монопольним контролем штатів Сан-Паулу та Мінас-Жерайс[6].
Уряду Фонсеки удалось багато зробити для економічного розвитку Бразилії: практично удвічі розширилась мережа залізниць, з'явились підприємства вітчизняної бразильської промисловості. За часів правління Фонсеки до країни прибуло близько півмільйона іммігрантів[6].
Також на посту президента Фонсека прославився жорстким придушенням народних виступів. Одним із таких виступів став бунт на флоті в листопаді 1910. Причиною повстання стало жорстоке поводження офіцерів з матросами. На чолі повстанців встав Жуан Кандіду. Матросам, які протестували проти тілесних покарань, удалось захопити кілька бойових кораблів. Столиця країни, місто Ріо-де-Жанейро, опинилась під загрозою бомбардування[7]. Уряд Фонсеки був змушений пообіцяти скасувати тілесні покарання й надати повстанцям амністію. Проте невдовзі, в порушення всіх обіцянок, учасники повстання були жорстоко репресовані[8].
Після виходу у відставку з посту президента Фонсека був обраний до Сенату від штату Ріу-Гранді-ду-Сул, однак відмовився зайняти сенаторське місце через убивство сенатора Піньєйру Машаду у вересні 1915 року. Після цього Фонсека подорожував Європою, кілька років проживав у Швейцарії та повернувся на батьківщину тільки 1920 року[4].
У 1921 обраний на пост голови Ради військовиків (порт. Clube Militar). У той час в країні почалась передвиборча президентська кампанія, у розпал якої було оприлюднено листи за підписом одного з кандидатів у президенти, Артура Бернардіса, в яких містились серйозні образи на адресу бразильської армії та особисто Фонсеки, якого було названо «нестриманим сержантом». Ці листи спричинили сильне обурення та призвели до того, що Рада військовиків ухвалила маніфест, в якому заявила, що відмовиться визнати Бернардіса президентом у разі його перемоги на виборах[9].
Згодом стався інцидент, пов'язаний з виборами губернатора штату Пернамбуку: президент Бразилії Епітасіу да Сілва Пессоа здійснив спробу використати федеральні війська, що розміщувались у штаті, для забезпечення перемоги свого ставленика. Довідавшись про це, Фонсека надіслав командувачу військовим округом у Ресіфі телеграму із закликом не підкорятись наказам президента й не втручатись до політичних інтриг. У відповідь на це за наказом Пессоа Фонсеку було заарештовано, а Раду військовиків закрито[9].
За шість місяців Фонсеку було звільнено з-під варти, після чого той виїхав до Петрополіса, де й помер 9 вересня 1923 року[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #117742899 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Roglo — 1997. — 9000000 екз.
- ↑ а б Навколо світу. Хронограф. Ермес да Фонсека. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 3 листопада 2012.
- ↑ а б в Hermes Rodrigues da Fonseca [Архівовано 9 квітня 2012 у Wayback Machine.] (порт.)
- ↑ Braziliada — Всі президенти Бразилії. Архів оригіналу за 30 травня 2017. Процитовано 3 листопада 2012.
- ↑ а б Томас. Бразильська республіка (1890—1930)
- ↑ Навколо світу. Історія Бразилії. Архів оригіналу за 21 серпня 2013. Процитовано 3 листопада 2012.
- ↑ Альперович, Сльозкін. Історія Латинської Америки з давніх часів до початку XX століття
- ↑ а б Повстання 1922 року в Бразилії. Архів оригіналу за 14 жовтня 2012. Процитовано 3 листопада 2012.
Посилання[ред. | ред. код]
|
| |||||||||||||||||||||||
