Ермухан Бекмаханов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ермухан Бекмаханов
Народився 15 лютого 1915(1915-02-15)
Російська імперія
Помер 15 вересня 1966(1966-09-15) (51 рік)
Алма-Ата, Казахська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Діяльність науковець
Галузь історія
Alma mater Voronezh State Pedagogical Universityd
Науковий ступінь доктор історичних наук
Заклад Казахський державний університет
Нагороди
орден Червоної Зірки

Єрмухан Бекмаханов (15 лютого 1915, Баянаульська волость, Павлодарський повіт, Семипалатинська область, Російська імперія — 15 вересня 1966, Алма-Ата) — казахський радянський історик, доктор історичних наук (1948), професор (1949), член-кореспондент АН Казахської РСР (1962).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 15 лютого 1915 року у Баянаульському районі Павлодарського повіту. Походить з роду торе, тридцять другий нащадок Чингис-хана, сьоме нащадок Аблай-хана.[1]. Аблай – Уали хан – Тауке – Жанпейис – Жанбобек – Беген – Бекмахан – Ермухан.[2]

У 1937 році закінчив Воронезький педагогічний інститут.

Науковий співробітник, директор Науково-дослідного інституту педагогіки при Наркомпросі (1937—1945), старший науковий співробітник, заступник директора Інституту історії, археології та етнографії АН КазРСР (1945—1947), завідувач кафедри Казахського державного університету (1996).

5 вересня 1952 року було заарештовано за обвинуваченням у «буржуазному націоналізмі» за роботу «Казахстан у 20-40-ті роки ХІХ ст.». У ній, зокрема, повстання, підняте проти російської влади казахським ханом Кенесари Касимовим, було названо «національно-визвольним рухом казахського народу», а не «феодально-монархічним». За це історики Євген Тарле, Яковлєв, Семен Бушуєв охарактеризували цю роботу як «написану проти росіян, що вихваляє національне повстання проти Росії»[3]. У грудні 1952 року Єрмухана Бекмахана було визнано винним і засуджено до 25 років тюремного ув'язнення. Після смерті Сталіна колегам вдалося досягти звільнення Бекмаханова, це сталося в лютому 1954 року. Після звільнення був реабілітований[3].

Дослідник проблем соціально-економічної та політичної історії Казахстану XIX — початку XX ст., Революційного руху в краї в період першої російської революції.

Автор робіт з етнографії, історії, літератури, правових наук, атеїзму, історії культури та мистецтва казахів, підручників та навчальних посібників з історії Казахстану для середньої школи. Нагороджений орденом Червоної Зірки та медалями.

Помер 15 вересня 1966 р. Алма-Ати похований на Центральному цвинтарі міста.

Основні наукові роботи[ред. | ред. код]

  • «История Казахской ССР» Алма-Ата, 1943.

Ця праця була написана у співавторстві з низкою радянських істориків, евакуйованих до Алма-Ати у воєнні роки. Редактором книги був академік АН СРСР А. М. Панкратова. Книга викликала широкий резонанс у наукових колах через 14 розділ, який містив матеріали про рух Кенесари Касимова.

  • «Казахстан в 20-40-е годы XIX в.» Москва, 1948.

Після обговорення даної роботи та його засудження в газеті «Правда»[4] було звинувачено в "буржуазному ультранаціоналізмі " та засуджено 4 грудня 1952 р. за ст. 58-10 КК РРФСР. Вирок: 25 років ВТТ. Позбавлений всіх нагород, вчених ступенів та звань. Звільнений 16 лютого 1954 р. завдяки втручанню Г. Панкратової; реабілітовано.

  • «Присоединение Казахстана к России.» Алма-Ата, 1957.

Після опублікування цієї роботи захистив та отримав у Москві докторський ступінь. Матеріали: Біобібліографія суспільствознавців Казахстану. — Алма-Ата: Наука, 1986.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Єрмухану Бекмаханову присвячений історичний фільм «Аманат» («Заручник»). Прем'єра фільму відбулася 31 травня 2015 року, у День пам'яті жертв політичних репресій, що відзначається у Казахстані 31 травня. У Павлодарі є його погруддя на території Торайгірів Університету, а також його ім'ям названо вулицю.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ Абылай хан әулеті - el.kz. el.kz (казах.). 30 жовтня 2014. Процитовано 22 лютого 2023.
  2. ↑ Жұлдыздар отбасы Аңыз адам. Ермұхан Бекмаханұлы. №17 (125), қыркүйек 2015 жыл
  3. ↑ а б Дело Бекмаханова как зеркало сведения счётов в среде ученых Алма-Аты. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 17 травня 2020.
  4. ↑ За марксистко-ленинское освещение вопросов истории Казахстана.// Правда, 26 декабря 1950 г.

Онлайнджерела[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Мажитов С. Ф. Історик Єрмухан Бекмаханов. — Астана: Фоліант, 2005. — 264 с.
  • Сарсек М. Бекмаханов. — М.: Молода гвардія, 2010 (Серія " Життя чудових людей ", вип. 1295)
  • Люди та долі. Біобібліографічний словник сходознавців — жертв політичного терору в радянський період (1917—1991). Васильков Я. В., Сорокіна М. Ю. Люди та долі. — СПб., 2003. — 496 с.
  • Відомості ДКНБ Республіки Казахстан по р. Алмати
  • Списки жертв
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ермухан_Бекмаханов&oldid=41772394