Ерміт-серподзьоб рудохвостий
| Ерміт-серподзьоб рудохвостий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Eutoxeres aquila (Bourcier, 1851)[2] | ||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Trochilus condamini Bourcier, 1851 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Ермі́т-серподзьо́б рудохвостий[3] (Eutoxeres condamini) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає в Андах.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 13-15 см, вага 8-12,5 г. Верхня частина тіла темно-зелена з бронзовим відблиском, нижня частина тіла білувата з жовтуватим відтінком, поцяткована темно-сірими смужками. На шиї малопомітна блискуча синьо-зелена пляма. Хвіст зелений, на кінці білий, крайні стернові пера охристі. Дзьоб дуже вигутий. Самиці є меншими за самців. У представників підвиду E. c. gracilis дзьоб коротший, нижня частина тіла менш смугаста.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[4]
- E. c. condamini (Bourcier, 1851) — Східний хребет Анд на південному сході Колумбії, в Еквадорі і північному Перу;
- E. c. gracilis Berlepsch & Stolzmann, 1902[5] — Східний хребет Анд в Перу і Болівії.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Рудохвості ерміти-серподзьоби мешкають в Колумбії, Еквадорі, Перу і Болівії. Вони живуть в тінистому підліску вологих гірських і рівнинних тропічних лісів, а бамбукових заростях, на узліссях і плантаціях, на висоті від 180 до 3300 м над рівнем моря. Вони живляться нектаром геліконій (Heliconia) і Centropogon, а також комахами, яких збирають з павутиння. Темнохвості ерміти-серподзьоби не захищають свою кормову територію, а пересуваються між квітками, збираючи нектар. Під час живлення вони не зависають над квіткою, а сідають на стебла рослин. Початок сезону розмноження у темнохвостів ермітів-серподзьобів залежить від регіону. На початку сезону розмноження самці токують. Самиці будують чашоподібні гнізда, які підвішують з нижньої сторони листа. В кладці 2 яйця. Інкубаційний перірд триває 16-18 днів, пташенята покидають гніздо через 22-24 дні після вилуплення.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Eutoxeres condamini: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 25 липня 2022
- ↑ Jules Bourcier: Note sur onze espèces de Trochilidées. In: Revue et magasin de zoologie pure et appliquée. 3, S. 96–98 (online).
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ Hans Hermann Carl Ludwig von Berlepsch, Jan Sztolcman: On the Ornithological Researches of Jean Kalinowski in Central Peru. In: Proceedings of the General Meetings for Scientific Business of the Zoological Society of London. 2, Nr. 1, S. 18–60 (online).
Джерела[ред. | ред. код]
- Hinkelmannn, Christoph (1999): 3. Buff-tailed Sicklebill. In: del Hoyo, Josep; Elliott, Andrew & Sargatal, Jordi (eds.): Handbook of Birds of the World (Volume 5: Barn-owls to Hummingbirds): 537, plate 45. Lynx Edicions, Barcelona. ISBN 84-87334-25-3
Посилання[ред. | ред. код]
- Greeney, Harold F.; Gelis, Rudolphe A. (2007). Breeding records from the north-east Andean foothills of Ecuador. Bulletin of the British Ornithologists' Club. 127 (3): 236—241.
- Salaman, Paul G.W.; Stiles, F. Gary; Bohórquez, Clara Isabel; Álvarez-R., Mauricio; Umaña, Ana María; Donegan, Thomas M. & Cuervo, Andrés M. (2002): New and noteworthy bird records from the east slope of the andes of Colombia. Caldasia 24(1): 157–189. PDF fulltext
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |