Ернест Александрсон
Ернест Александрсон | |
---|---|
Народився | 25 січня 1878[1][2][…] Уппсала[d], Швеція[1] |
Помер | 14 травня 1975[2][4][…] (97 років) Скенектаді, Нью-Йорк, США |
Країна | США Швеція |
Діяльність | інженер-електрик, винахідник, електромонтер |
Alma mater | Королівський технологічний інститут Берлінський технічний університет |
Галузь | технологія |
Членство | Шведська королівська академія наук Шведська королівська академія інженерних наук |
Батько | Aron Alexandersond[1] |
Нагороди | |
Ернест Александрсон у Вікісховищі |
Ернст Фредерік Вернер Александрсон (англ. Ernst Alexanderson; 25 січня 1878, Уппсала, Швеція — 14 травня 1975, Скенектаді, Нью-Йорк, США) — шведсько-американський інженер-електрик, винахідник генератора змінного струму високої частоти, піонер радіо і телебачення.
Його генератор між 1906 і 1930 роками використовувався для довгохвильової радіопередачі. Александрсон створив підсилювач постійного струму, який використовувався під час Другої світової війни для управління зенітними гарматами.[6]
Народився Александрсон в Уппсалі, Швеція. Навчався в Лундському університеті (1896–97), Королівському технологічному інституті в Стокгольмі та Технічній школі в Берліні, Німеччина. В 1902 році він переїхав до Сполучених Штатів і значну частину свого життя працював в американській корпорації General Electric and Radio.[7]
Олександрсон спроектував генератор змінного струму Александрсона, ранній довгохвильовий радіопередавач, один з перших пристроїв, який міг передавати модульований звук по радіохвилях. Він працював у General Electric незначний час, коли GE отримав замовлення від професора та дослідника Реджинальда Фессендена, який тоді працював в Бюро погоди США, для спеціалізованого генератора змінного струму з набагато вищою частотою, ніж ті, що існували на той час, для використання як радіопередавач. Фессенден працював над проблемою передачі звуку радіохвилями і дійшов висновку, що потрібен новий тип радіопередавача, передавач безперервної хвилі. Влітку 1906 року перша спроба пана Александрсона – генератор на 50 кГц, був встановлений на радіостанції Фессендена в місті Брант-Рок, штат Массачусетс. Восени його потужність була покращена до 500 Вт та 75 Вт кГц. Напередодні Різдва 1906 року Фессенден зробив експериментальну трансляцію різдвяної музики, в тому числі він сам грав на скрипці. Передачу чули кораблі ВМС і берегові станції на східному узбережжі аж до Арлінгтона. Ця трансляція вважається першим AM радіо-розважальним ефіром.[8][9]
Александрсон продовжував вдосконалювати свою машину, і його генератор став широко використовуватися на станціях дуже низької частоти високої потужності для передачі радіотелеграфічного трафіку на міжконтинентальні відстані, аж поки в 1930-х роках не був замінений вакуумними ламповими передавачами. На радіостанції «Гріметон» поблизу Варберга, Швеція збережений єдиний такий передавач у робочому стані. В 2004 році він внесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО.[10]
Александрсон також сприяв розвитку телебачення. Перший телевізійний ефір у США відбувся в 1927 році з його будинку GE Plot.[11]
В 1948 році Александрсон пішов у відставку з General Electric, та як винахідник та інженер залишався активним до глибокого віку. Він продовжив консультувати Радіокорпорації Америки та телевізійні дослідження. За своє життя Александрсон отримав 345 американських патентів, останній поданий у 1968 році у віці 89 років. Ернест Александрсон помер у 1975 році і був похований на кладовищі Вейл у місті Шенектаді, штат Нью-Йорк.[12]
У 1983 році ім'я Александерсон було записано в книгу найбільших винаходів, яка знаходиться на зберіганні в національному Залі Слави США.
- Почесна медаль IEEE від Інституту радіоінженерів, тепер IEEE, (1919)
- Медаль IEEE Едісона від Американського інституту інженерів-електриків, тепер IEEE, (1944)
- Золота медаль Вальдемара Поульсена від Данської академії технічних наук (1947)
- Вступ до Залу слави національних винахідників (1983)[13]
- Вступ до Залу слави побутової електроніки (2002)[14]
Ернст був дуже активним і за своє життя отримав всього 345 патентів:[15] [16]
- U.S. Patent 1 008 577 – High frequency alternator (100 kHz), filed April, 1909; issued, November, 1911
- U.S. Patent 1 173 079 – Selective Tuning System (Tuned RF Circuit, filed October, 1913; issued February, 1916
- U.S. Patent 1 723 908 – Ignition system, (RFI suppressor), filed June, 1926; issued August, 1929
- U.S. Patent 1 775 801 – Radio signaling system (directional antenna), filed November 1927, issued September 1930
- ↑ а б в Ernst F W Alexanderson — 1917.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Nationalencyklopedin — 1999.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Ernst F. W. Alexanderson. Soylent Communications. Архів оригіналу за 27 квітня 2016. Процитовано 1 грудня 2015.
- ↑ Men Who Have Made Radio - E. F. W. Alexanderson. Radio-Craft. September 1930. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 1 грудня 2015.
- ↑ Ernest Frederick Werner Alexanderson (1878 – 1975). Famous Scientist Blog. 31 січня 2010. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 1 грудня 2015.
- ↑ John S. Belrose (September 1994). Fessenden and the Early History of Radio Science. The Radioscientist -- volume 5 number 3. Архів оригіналу за 5 листопада 2015. Процитовано 1 грудня 2015.
- ↑ "Dr. Ernst Alexanderson, Pioneer Inventor" [Архівовано 23 травня 2018 у Wayback Machine.] Barry Mishkind (Oldradio.com) accessed April 10, 2006
- ↑ Dr Ernst Frederick Werner Alexanderson. Cherished Television UK. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 1 грудня 2015.
- ↑ Ernst F. W. Alexanderson, Biography. Engineering and Technology History. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 1 грудня 2015.
- ↑ National Inventor's Hall of Fame [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] citation accessed April 10, 2006
- ↑ Biography [Архівовано 18 лютого 2015 у Wayback Machine.] at IEEE History Center accessed February 18, 2015
- ↑ Ernst Fredrik Werner Alexanderson - en personcentrerad skildring av elektroteknikens utveckling under 1900-talets första hälft. Farsta : Televerket. Bengt V Nilsson. 1987. ISBN 91-972360-6-3
- ↑ America by Design. Oxford: Oxford University Press. David Noble. 1977.
- Народились 25 січня
- Народились 1878
- Уродженці Швеції
- Померли 14 травня
- Померли 1975
- Померли у штаті Нью-Йорк
- Випускники Берлінського технічного університету
- Члени Шведської королівської академії наук
- Нагороджені медаллю Едісона
- Нагороджені медаллю пошани IEEE
- Обрані до Національної зали слави винахідників США
- Американські інженери XX століття
- Шведські інженери
- Американські електротехніки
- Лауреати золотої медалі ім. Вальдемара Поульсена
- Шведські емігранти до США