Ернест Александрсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ернест Александрсон
Народився 25 січня 1878(1878-01-25)[1][2][…]
Уппсала[d], Швеція[1]
Помер 14 травня 1975(1975-05-14)[2][4][…] (97 років)
Скенектаді, Нью-Йорк, США
Країна  США
 Швеція
Діяльність інженер-електрик, винахідник, електромонтер
Alma mater Королівський технологічний інститут
Берлінський технічний університет
Галузь технологія
Членство Шведська королівська академія наук
Шведська королівська академія інженерних наук
Батько Aron Alexandersond[1]
Нагороди
CMNS: Ернест Александрсон у Вікісховищі

Ернст Фредерік Вернер Александрсон (англ. Ernst Alexanderson; 25 січня 1878, Уппсала, Швеція — 14 травня 1975, Скенектаді, Нью-Йорк, США) — шведсько-американський інженер-електрик, винахідник генератора змінного струму високої частоти, піонер радіо і телебачення.

Його генератор між 1906 і 1930 роками використовувався для довгохвильової радіопередачі. Александрсон створив підсилювач постійного струму, який використовувався під час Другої світової війни для управління зенітними гарматами.[6]

Передумови[ред. | ред. код]

Народився Александрсон в Уппсалі, Швеція. Навчався в Лундському університеті (1896–97), Королівському технологічному інституті в Стокгольмі та Технічній школі в Берліні, Німеччина. В 1902 році він переїхав до Сполучених Штатів і значну частину свого життя працював в американській корпорації General Electric and Radio.[7]

Інженерні роботи[ред. | ред. код]

Олександрсон спроектував генератор змінного струму Александрсона, ранній довгохвильовий радіопередавач, один з перших пристроїв, який міг передавати модульований звук по радіохвилях. Він працював у General Electric незначний час, коли GE отримав замовлення від професора та дослідника Реджинальда Фессендена, який тоді працював в Бюро погоди США, для спеціалізованого генератора змінного струму з набагато вищою частотою, ніж ті, що існували на той час, для використання як радіопередавач. Фессенден працював над проблемою передачі звуку радіохвилями і дійшов висновку, що потрібен новий тип радіопередавача, передавач безперервної хвилі. Влітку 1906 року перша спроба пана Александрсона – генератор на 50 кГц, був встановлений на радіостанції Фессендена в місті Брант-Рок, штат Массачусетс. Восени його потужність була покращена до 500 Вт та 75 Вт кГц. Напередодні Різдва 1906 року Фессенден зробив експериментальну трансляцію різдвяної музики, в тому числі він сам грав на скрипці. Передачу чули кораблі ВМС і берегові станції на східному узбережжі аж до Арлінгтона. Ця трансляція вважається першим AM радіо-розважальним ефіром.[8][9]

Александрсон продовжував вдосконалювати свою машину, і його генератор став широко використовуватися на станціях дуже низької частоти високої потужності для передачі радіотелеграфічного трафіку на міжконтинентальні відстані, аж поки в 1930-х роках не був замінений вакуумними ламповими передавачами. На радіостанції «Гріметон» поблизу Варберга, Швеція збережений єдиний такий передавач у робочому стані. В 2004 році він внесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО.[10]

Александрсон також сприяв розвитку телебачення. Перший телевізійний ефір у США відбувся в 1927 році з його будинку GE Plot.[11]

В 1948 році Александрсон пішов у відставку з General Electric, та як винахідник та інженер залишався активним до глибокого віку. Він продовжив консультувати Радіокорпорації Америки та телевізійні дослідження. За своє життя Александрсон отримав 345 американських патентів, останній поданий у 1968 році у віці 89 років. Ернест Александрсон помер у 1975 році і був похований на кладовищі Вейл у місті Шенектаді, штат Нью-Йорк.[12]

У 1983 році ім'я Александерсон було записано в книгу найбільших винаходів, яка знаходиться на зберіганні в національному Залі Слави США.

Патенти[ред. | ред. код]

Ернст був дуже активним і за своє життя отримав всього 345 патентів:[15] [16]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Ernst F W Alexanderson — 1917.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ Nationalencyklopedin — 1999.
  4. ↑ Encyclopædia Britannica
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ Ernst F. W. Alexanderson. Soylent Communications. Архів оригіналу за 27 квітня 2016. Процитовано 1 грудня 2015.
  7. ↑ Men Who Have Made Radio - E. F. W. Alexanderson. Radio-Craft. September 1930. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 1 грудня 2015.
  8. ↑ Ernest Frederick Werner Alexanderson (1878 – 1975). Famous Scientist Blog. 31 січня 2010. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 1 грудня 2015.
  9. ↑ John S. Belrose (September 1994). Fessenden and the Early History of Radio Science. The Radioscientist -- volume 5 number 3. Архів оригіналу за 5 листопада 2015. Процитовано 1 грудня 2015.
  10. ↑ "Dr. Ernst Alexanderson, Pioneer Inventor" [Архівовано 23 травня 2018 у Wayback Machine.] Barry Mishkind (Oldradio.com) accessed April 10, 2006
  11. ↑ Dr Ernst Frederick Werner Alexanderson. Cherished Television UK. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 1 грудня 2015.
  12. ↑ Ernst F. W. Alexanderson, Biography. Engineering and Technology History. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 1 грудня 2015.
  13. ↑ National Inventor's Hall of Fame [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] citation accessed April 10, 2006
  14. ↑ Biography [Архівовано 18 лютого 2015 у Wayback Machine.] at IEEE History Center accessed February 18, 2015
  15. ↑ Ernst Fredrik Werner Alexanderson - en personcentrerad skildring av elektroteknikens utveckling under 1900-talets första hälft. Farsta : Televerket. Bengt V Nilsson. 1987. ISBN 91-972360-6-3
  16. ↑ America by Design. Oxford: Oxford University Press. David Noble. 1977.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ернест_Александрсон&oldid=39037603