Ернст Отто Бекман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ернст Отто Бекман
нім. Ernst Otto Beckmann
Beckmann Ernst Otto.jpg
Народився 4 липня 1853(1853-07-04)[1][2]
Золінген, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецький союз[1]
Помер 12 липня 1923(1923-07-12)[1] (70 років)
Берлін, Веймарська республіка[1]
Поховання Далемський цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg Німеччина
Діяльність хімік, викладач університету, науковець
Alma mater Лейпцизький університет
Сфера інтересів хімія
Заклад Лейпцизький університет, Гіссенський університет, Університет Ерлангена—Нюрнберга і Брауншвейзький технічний університет
Науковий керівник Адольф Вільгельм Герман Кольбе
Член Леопольдина, Прусська академія наук, Саксонська академія наукd, Саксонська академія наукd і Саксонська академія наукd
Відомий завдяки: Перегрупування Бекмана

CMNS: Ернст Отто Бекман на Вікісховищі

Ернст О́тто Бе́кман (нім. Ernst Otto Beckmann) (4 липня 1853, Золінген — 13 липня 1923, Берлін) — німецький хімік.

Біографія[ред. | ред. код]

Вивчав хімію і фармацію в Лейпцизькому університеті (1875–1878). У 1879–1883 роках працював в технічному університеті Брауншвейга. З 1883 року приват-доцент, з 1890 року — екстраординарний професор в Лейпцизькому університеті. У 1891 році професор Гіссенського, а в 1892–1897 роках — Ерлангенського університетів. З 1897 року ординарний професор і директор лабораторії прикладної хімії в Лейпцизькому університеті, з 1912 року директор Інституту прикладної і фармацевтичної хімії кайзера Вільгельма в Берліні.

Наукова робота[ред. | ред. код]

Найважливіші роботи присвячені органічній та фізичній хімії. Вивчав будову оксимів; в 1886 році відкрив перегрупування оксимів в аміди під дією кислих агентів (перегрупування Бекмана)[3]. У 1888–1889 роках розробив кріоскопічний (за зниженням температури замерзання) і ебуліоскопічний (за підвищенням температури кипіння) методи визначення молекулярних мас розчинених речовин. Винайшов диференціальний термометр, що дозволяє точно визначати температури поблизу точок замерзання або кипіння (термометр Бекмана)[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #116106379 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. Beckmann E. Zur Kenntniss der Isonitrosoverbindungen // Berichte der Deutschen Chemischen Gesellschaft. 1886. B. 19. S. 988–993. [1]
  4. Beckmann E.Modifikation des Thermometers für die bestimmung von Molekulargewichten und kleinen Temperatur differenzen // Zeitschrift für physikalische Chemie. 1905. B. 51. S. 329–343.