Ернст Роберт Курціус
Ернст Роберт Курціус | |
---|---|
нім. Ernst Robert Curtius | |
Народився | 14 квітня 1886[1][2][…] Танн[1] |
Помер | 19 квітня 1956[1][2][…] (70 років) Рим, Італія[1] |
Поховання | Hauptfriedhof Freiburgd |
Країна | Німеччина[4] |
Діяльність | мовознавець, перекладач, викладач університету, літературний критик, письменник, романіст, історик літератури |
Галузь | історія літератури[5], романістика[5], французька література[5] і medieval Latin literatured[5] |
Alma mater | Боннський університет, HU Berlin і Страсбурзький університет |
Відомі учні | Otto Brendeld |
Знання мов | німецька[6][5] |
Заклад | Боннський університет, Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла і Марбурзький університет |
Членство | Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей, Американська академія медієвістики[7] і Баварська академія наук |
Батько | Friedrich Curtiusd |
Брати, сестри | Olympia von Weizsäckerd, Greda Pichtd і Friedrich Curtiusd |
Нагороди | |
Ернст Ро́берт Ку́рціус (нім. Ernst Robert Curtius; 14 квітня 1886, Танн (Ельзас, Німецька імперія; нині — у французькому департаменті Верхній Рейн) — 19 квітня 1956, Рим) — німецький філолог, перекладач, фахівець з романських літератур. Внук історика і археолога Ернста Курціуса (1814—1896).
Син прусського чиновника та швейцарської аристократки, нащадок вихідців з вільного міста Любека. Народився в Ельзасі. Навчався в Кольмарі та Стразбурзі. Захистив дисертацію в Бонні (1913), потім викладав у Марбурзькому та Гайдельберзькому університеті. В 1929—1951 роках викладав неолатинскую літературу в Боннському універстеті. На рубежі 1920-1930-х років між ним і Карлом Маннгеймом відбулася гостра дискусія про «інтелігенцію, що вільно ширяє» та про межі соціології знання.
Орієнтиром для Курціуса завжди залишався Гете як втілення європейського духу, його універсалізм, відкритість, зв'язок з минулим. Водночас він постійно цікавився актуальним письменством, підтримував контакти з сучасними письменниками: писав про Пруста і Джойса, перекладав Т. С. Еліота, Андре Жіда, Гільєна, був знайомий з Стефаном Георге, Томасом Манном, Максом Шелером, Жаном-Полем Сартром, листувався з Максом Ріхнером, Андре Жідом, Валері Ларбо та іншими. Був близький до дослідницької стратегії Абі Варбурга, довгі роки обмінювався листами з його асистенткою Гертрудою Бінг.
1948 року опублікував свою головну працю «Європейська література і латинське Середньовіччя», присвячену античним мотивам (топосам) європейської культури. Цю працю було перекладено багатьма мовами й вона давно стала класикою гуманітаристики. Науковий підхід Курціуса в німецькій філології розвинувся в цілий напрям досліджень топосів («Toposforschung»).
- «Die literarischen Wegbereiter des neuen Frankreich» (1919)
- «Balzac» (1923)
- «James Joyce und sein Ulysses» (1929)
- Die Französische Kultur (1931)
- «Deutscher Geist in Gefahr» (1932)
- «Europäische Literatur und lateinisches Mittelalter» (1948, англ.пер. 1953)
- «Kritische Essays zur europäischen Literatur» (1950)
- «Marcel Proust» (1952)
- «Französischer Geist im 20. Jahrhundert» (1952)
- «Gesammelte aufsätze zur Romanischen Philologie» (1960)
- «Büchertagebuch» (1960)
- «Elemente der Bildung» aus dem Nachlass herausgegeben von Ernst-Peter Wieckenberg und Barbara Picht, Beck, München 2017, ISBN 978-3-406-69760-9.
- Дискусія Курціуса з Маннгаймом
- Curtius: Soziologie – und ihre Grenzen. In: Volker Meja und Nico Stehr (Hrsg.): Der Streit um die Wissenssoziologie. 2. Band: Rezeption und Kritik der Wissenssoziologie. Frankfurt 1982, S. 417–426. Zuerst erschienen in: Neue Schweizer Rundschau 22 (Oktober 1929), S. 727–736.
- Karl Mannheim: Zur Problematik der Soziologie in Deutschland. In dsb.: Wissenssoziologie. Auswahl aus dem Werk, eingeleit. und hrsg. von Kurt H. Wolff, Berlin 1964, S. 614–624. Zuerst erschienen in: Neue Schweizer Rundschau 22 (November 1929), S. 820–829.
- Курціус Ернст Роберт. Європейська література і латинське середньовіччя. З німецької переклав Анатолій Онишко. – Л.: Літопис, 2007.
Почесний доктор Сорбонни. 1984 року в Бонні була заснована премія Ернста Роберта Курціуса за есеїстику.
- «Hoeges D.» Kontroverse am Abgrund: Ernst Robert Curtius und Karl Mannheim: intellektuelle und «freischwebende Intelligenz» in der Weimarer Republik. — Frankfurt/Main: Fischer Taschenbuch Verlag, 1994.
- «Jacquemard-de Gemeaux Chr.» Ernst Robert Curtius (1886—1956): origines et cheminements d'un esprit européen. — Bern: P. Lang, 1998.
- «Thönnissen K.» Ethos und Methode: zur Bestimmung der Metaliteratur nach Ernst Robert Curtius. — Aachen: Aquamarine, 2001.
- «Gumbrecht H. U.» Vom Leben und Sterben der grossen Romanisten: Karl Vossler, Ernst Robert Curtius, Leo Spitzer, Erich Auerbach, Werner Krauss. — München: Hanser, 2002.
- ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #118523058 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
- ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://www.medievalacademy.org/page/CompleteCorrFellow
- Ernst Robert Curtius (нім.)
- До 50-річчя з дня смерті Е. Р. Курціуса [Архівовано 3 січня 2010 у Wayback Machine.] (нім.)
- Народились 14 квітня
- Народились 1886
- Померли 19 квітня
- Померли 1956
- Померли в Римі
- Випускники Боннського університету
- Випускники Берлінського університету
- Випускники Страсбурзького університету
- Науковці Боннського університету
- Науковці Гайдельберзького університету
- Науковці Марбурзького університету
- Члени Американської академії медієвістики
- Члени Баварської академії наук
- Кавалери ордена Pour le Mérite (цивільний клас)
- Антикознавці
- Медієвісти
- Німецькі есеїсти
- Романісти
- Німецькі перекладачі
- Німецькі філологи
- Уродженці Верхнього Рейну
- Прустознавці
- Німецькі літературні критики
- Німецькі літературознавці
- Дослідники творчості Джойса