Ернст фон Вайцзеккер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ернст фон Вайцзеккер
нім. Ernst von Weizsäcker
Bundesarchiv Bild 146-1979-093-29, Ernst v. Weizsäcker.jpg
Народився 25 травня 1882(1882-05-25)[1] або 12 травня 1882(1882-05-12)[2]
Штутгарт, Німецька імперія[2]
Помер 4 серпня 1951(1951-08-04)[2][1][…] (69 років)
Ліндау[2]
·інсульт
Поховання Штутгарт
Країна Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність політик, дипломат
Знання мов німецька[1]
Учасник Перша світова війна
Членство СС
Посада посол
Військове звання капітан 3-го рангу[d]
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Батько Karl von Weizsäckerd
Мати Victoria Wilhelmine Sophie Paula von Meibomd[4]
Брати, сестри Viktor von Weizsäckerd
У шлюбі з Marianne von Weizsäckerd
Діти Ріхард фон Вайцзеккер, Карл Фрідріх фон Вайцзеккер, Adelheid Marianne Viktoria von Weizsaeckerd[5] і Heinrich von Weizsäckerd[5]
Нагороди
Орден Червоного орла 4-го ступеня
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Орден Святого Йоанна (Бранденбург)
Лицарський хрест 2-го класу ордена Білого Сокола
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Лицарський хрест 1-го класу ордена Фрідріха (Вюртемберг)
PRU Order of Crown ribbon.svg
Ганзейський Хрест (Любек)
Орден дому Гогенцоллернів
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Галліполійська зірка
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Орден Білого слона
Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина)
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Великий офіцер ордена Корони Італії
Order of Saint Sava Ribbon.PNG
Почесний знак Німецького Червоного Хреста
Почесний знак «За вірну службу»
Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Кільце «Мертва голова»

Барон Ернст Генріх фон Вайцзеккер (нім. Ernst Heinrich Freiherr von Weizsäcker; 25 травня 1882, Штутгарт — 4 серпня 1951, Ліндау) — німецький дипломат, бригадефюрер СС.

Біографія[ред. | ред. код]

Батько Ернста до об'єднання Німеччини був прем'єр-міністром королівства Вюртемберг. Пізніше в 1916 році його сім'я отримала спадковий баронський титул.

З 1900 року — офіцер військово-морських сил кайзерівської Німеччини. У 1917 році нагороджений Залізним хрестом. Вийшов у відставку капітаном 3 рангу.

У 1920 році почав працювати в Імперському міністерстві закордонних справ.

З 30 червня 1931 року — посланник в Осло.

У 1936—1938 роках — керівник Політичного відділу МЗС.

З 1937 року — міністеріальдиректор.

У 1938 році вступив до НСДАП, а також до СС, отримавши призначення на посаду статс-секретаря Міністерства закордонних справ (1938—1943), друга посадова особа після райхсміністра закордонних справ), брав участь в укладанні Мюнхенської угоди. 30 січня 1942 року став бригадефюрером СС.

Від 30 січня 1942 року до 9 листопада 1944 року входив до складу штабу райхсфюрера СС.

У 1943—1945 роках працював послом при Папському престолі.

У липні 1947 року Вайцзеккер був заарештований у зв'язку зі справою проти колишніх імперських міністрів «Вільгельмштрассе». Був звинувачений в участі в масовій депортації французьких євреїв. Незважаючи на те, що Вайцзеккер не вважав себе винним, він був засуджений до семи років ув'язнення (пізніше термін був скорочений до п'яти років). 1950 року звільнений після оголошення загальної амністії. Після звільнення з в'язниці опублікував свої спогади.

Помер фон Вейцзекер 4 серпня 1951 року в Ліндау.

Ернст фон Вайцзеккер був батьком президента ФРН в 1984—1994 Ріхарда фон Вайцзеккера, що був членом групи його захисників на суді, і фізика і філософа Карла Фрідріха фон Вайцзеккера.

Нагороди[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Ernst von Weizsäcker: Erinnerungen. Herausgegeben von Richard von Weizsäcker. List, München/Leipzig/Freiburg 1950
  • Ernst von Weizsäcker: Aus seinen Gefängnisbriefen 1947—1950. Scheufele, Stuttgart o. J. [1955]

Література[ред. | ред. код]

  • Leonidas E. Hill (Hrsg.): Die Weizsäcker-Papiere 1933—1950. Propyläen–Verlag, Berlin/Frankfurt am Main/Wien 1974, ISBN 3-549-07306-2 (Tagebücher)
  • Leonidas E. Hill (Hrsg.): Die Weizsäcker-Papiere 1900—1932, Propyläen–Verlag, Berlin/Frankfurt am Main/Wien 1974, ISBN 3-549-07625-8

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]