Ерогенні зони

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ерогенні зони жінки та чоловіка (червоний - найбільш чутливі, жовтий - найменш).

Ерогенні зони (від грец. ἔρως — ерос — «любов» та англ. -genous «виробляти», що від грец. γενής — генес «народжений») — найчутливіші ділянки тіла людини, вплив на які (стимуляція, подразнення, пестощі, торкання, «дражніння») викликає сексуальне збудження і може привести до оргазму. Існують універсальні (спільні для всіх людей незалежно від статі і розташовані в геніталіях), статево-специфічні (характерні лише для певної статі, наприклад, вхід у вагіну), та індивідуальні (характерні для кожної окремої людини та її досвіду) ерогенні зони. Чутливість ерогенних зон може мінятися залежно від віку, сексуального досвіду та інших факторів.

Від стимуляції ерогенних зон під час прелюдії залежить безпека та, звісно, якість сексуальної активності (наприклад, кількість вагінального секрету, необхідного для сексу з проникненням, залежить від ступеня сексуальної збудженості жінки).

На думку деяких сексологів[1], в ерогенних зонах, крім звичайних нервових закінчень, існують і специфічні — рецептори статевої чутливості (генітальні тільця), які реагують на дотик.

У жінок[ред. | ред. код]

Клітор - головна ерогенна зона жіночого тіла, що забезпечує оргазм.

Співвідношення найважливіших ерогенних зон жінок, за сексологічними даними[1]: на першому місці — клітор, на другому — шийка матки та вагінальні стінки, на третьому — соски грудей.

  1. Клітор - головна ерогенна зона жінки. Як правило, словом «клітор» називають лише видиму його невелику частину - голівку клітора, розташовану у верхній третині простору між зовнішніми статевими губами та прикриту кліторальним капюшоном. Голівка клітора є найбільш чутливою і ерогенною (гомологічна зона чоловічого тіла - голівка пеніса). Однак більша частина клітора прихована в товщі тканин. Тіло клітора роздвоюється на дві ніжки, які проходять під малими статевими губами (тут теж зосереджена велика кількість нервових закінчень), охоплюючи вагіну та вхід у неї. Таке розташування уможливлює стимуляцію тіла клітора під час вагінальної стимуляції, тому за відстанню від голівки клітора до входу у вагіну можна прогнозувати імовірність досягнення жінкою оргазму при вагінальній стимуляції (класичний статевий акт). Під час статевої стимуляції клітор значно ерегується, що призводить до збільшення голівки клітора у розмірах та висування її з-під кліторального капюшона. Понад 50% жінок називають клітор головною ерогенною зоною.
  2. Вхід у вагіну. Анатомічно вагіну, що є також частиною родових шляхів, майже позбавлено тих нервових закінчень, які забезпечують ерогенність клітора і малих статевиї губ. Це цілком доцільно: зайва чутливість вагіни зробила б пологи винятково болісними. Тим не менш, багато жінок повідомляють про високу чутливість вагіни на збуджувальні стимули. Як правило, при проникаючій мастурбації (з застосуванням ділдо, страпонів, пальців рук чи інших предметів) та вагінальному сексі стимуляція вагіни побічно та опосередковано викликає реакцію клітора, наприклад, через зону, що лежить анатомічно безпосередньо «під» клітором (точка G), або через натяг малих статевих губ. Тим не менш, хоча стимулюється клітор, це сприймається саме як відчуття всередині або поблизу входу у вагіну.
  3. Соски. Жіночі груди, особливо соски і ареоли, також є однією з основних ерогенних зон. Існує стійкий рефлекс взаємозв'язку між рівнем збудження соскових зон і загальним рівнем сексуального збудження жінки. Існує також ерекція сосків у фазі збудження внаслідок підвищення тонусу в цій зоні.
  4. Малі статеві губи. Часто малі статеві губи називають «чутливою антеною клітора», оскільки анатомічно вони безпосередньо пов'язані як з голівкою клітора, так і з його каптуром, а ніжки клітора проходять під малими губами: таким чином, стимуляція малих статевих губ уможливлює також опосередковану стимуляцію клітора (наприклад, через натяг малих губ). Іннервація малих статевих губ дуже індивідуальна, від надзвичайно високої до незначної. З цієї причини оцінки ерогенності малих губ різняться: від незначної до дуже значної. До 15-20% жінок називають малі статеві губи головною ерогенною зоною.[2]
  5. Додаткові ерогенні зони: губи, внутрішні сторони стегон, анус, сідниці, шия, лобок, стопи та інші. Розташування додаткових зон є індивідуальним. Чутливість дотаткових зон може мінятися в залежності від обставин (стан здоров'я та самопочуття, втома, настрій). З віком одні зони можуть ставати чутливішими, а інші — втрачати чутливість.

У чоловіків[ред. | ред. код]

  1. Голівка статевого члена, основна та головна ерогенна зона чоловіків. Відрізняється винятково високою іннервацією.
  2. Стовбур статевого члена. Значно поступається за ступенем чутливості голівці, однак при певній техніці погладжування, стовбур, особливо в ділянці основи, також є зоною з ерогенною чутливістю.
  3. Додаткові зони. Відрізняються великою різноманітністю і індивідуальним, часто унікальним для кожного індивідуума, розташуванням.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]