Ерстенюк Микола Васильович
Мико́ла Васи́льович Ерстеню́к (нар.12 грудня 1892, с. Перерісль (нині Надвірнянського району Івано-Франківської області) — пом.1 листопада 1937, Сандармох) — юрист, офіцер австрійської і галицької армій, державний діяч. Жертва більшовицького терору.
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив гімназію в Коломиї. Працював на нафтопромислах Борислава. Навчався на юридичному факультеті Львівського університету.
У роки Першої світової війни пройшов шлях від стрільця до поручника австрійського 87-го піхотного полку. Від 1916, після поранення, служив у Воєнному архіві у Відні. Хорунжий Української Галицької армії.
У 1919—1924 провадив більшовицьку пропаганду в Німецькім Яблоннім та Йозефові (Чехословаччина) серед вояків інтернованих формувань УГА. Закінчив юридичний факультет Карлового університету в Празі. 1924 вступив до Комуністичної партії Чехословаччини, прийняв громадянство УСРР і з першим транспортом галичан-політемігрантів виїхав в Україну.
Упродовж місяця — секретар комуністичного осередку політичних емігрантів на карантинному пункті Державного політичного управління УСРР в Києві, потім виїхав до Харкова, де працював у Наркоматі юстиції УСРР; у 1925—27 — особистий секретар та прокурор для доручень при Наркомі юстиції УСРР та Генеральному прокурорі УСРР М. Скрипнику. Займався упорядкуванням його особистого домашнього й наркомівського архівів, підготовкою до друку його чернеток та ін. З переходом М. Скрипника на роботу до Наркомосу УСРР обійняв посаду помічника вченого секретаря Наркомосу УСРР й одночасно особистого секретаря Наркома освіти УСРР (1927—1933). Був вправним стенографістом[1].
19 лютого 1933 ув'язнений за сфабрикованою справою «Української військової організації». 21 лютого «визнав» свою належність до УВО, його покази згодом були використані в кампанії дискредитації М. Скрипника.
23 вересня 1933 судовою трійкою при Колегії ГПУ УСРР за ст. 54-2-3-4-6-8-10-11-13 КК УСРР засуджений до 10 років таборів. Відбував покарання на Соловках (табірний пункт Кремль) в одиночній камері спецізолятора.
Особливою трійкою Управління НКВД СРСР по Ленінградській області 14 жовтня 1937 засуджений до розстрілу.
Розстріляний 1 листопада 1937 в урочищі Сандармох поблизу селища Медвежа Гора (нині місто Медвеж'єгорськ у Карелії, РФ).
Реабілітований Прокуратурою України 3 серпня 1989 р. і прокуратурою Архангельської області РРФСР 8 вересня 1989 р.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сергій Шевченко. «Українізація» по-кремлівськи: терор, Соловки, розстріли. vectornews.net. Архів оригіналу за 11 вересня 2017. Процитовано 11 вересня 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- О. С. Рубльов. Ерстенюк Микола Васильович // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2005. — С. 47—48.
- Сергій Шевченко. «Українізація» по-кремлівськи: терор, Соловки, розстріли. vectornews.net. Архів оригіналу за 11 вересня 2017.
- Шевченко С. В. Микола Ерстенюк: «шпигун» при наркомі // Імперія терору. — К.: Фенікс, 2021. — С. 132—143, 264. ISBN 978-966-136-780-6
- Шевченко С. В. Імперія терору. — К.: Фенікс, 2021. — С. 132—143, 264—265.