Ерстенюк Микола Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мико́ла Васи́льович Ерстеню́к (нар.12 грудня 1892(18921212), с. Перерісль (нині Надвірнянського району Івано-Франківської області) — пом.1 листопада 1937, Сандармох) — юрист, офіцер австрійської і галицької армій, державний діяч. Жертва більшовицького терору.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив гімназію в Коломиї. Працював на нафтопромислах Борислава. Навчався на юридичному факультеті Львівського університету.

В роки Першої світової війни пройшов шлях від стрільця до поручника австрійського 87-го піхотного полку. Від 1916, після поранення, служив у Воєнному архіві у Відні. Хорунжий Української Галицької армії.

У 1919—1924 провадив більшовицьку пропаганду в Німецькім Яблоннім та Йозефові (Чехословаччина) серед вояків інтернованих формувань УГА. Закінчив юридичний факультет Карлового університету в Празі. 1924 вступив до Комуністичної партії Чехословаччини, прийняв громадянство УСРР і з першим транспортом галичан-політемігрантів виїхав в Україну.

Упродовж місяця — секретар комуністичного осередку політичних емігрантів на карантинному пункті Державного політичного управління УСРР в Києві, потім виїхав до Харкова, де працював у Наркоматі юстиції УСРР; у 1925—27 — особистий секретар та прокурор для доручень при Наркомі юстиції УСРР та Генеральному прокурорі УСРР М. Скрипнику. Займався упорядкуванням його особистого домашнього й наркомівського архівів, підготовкою до друку його чернеток та ін. З переходом М. Скрипника на роботу до Наркомосу УСРР обійняв посаду помічника вченого секретаря Наркомосу УСРР й одночасно особистого секретаря Наркома освіти УСРР (1927—1933). Був вправним стенографістом[1].

19 лютого 1933 ув'язнений за сфабрикованою справою «Української військової організації». 21 лютого «визнав» свою належність до УВО, його покази згодом були використані у кампанії дискредитації М. Скрипника.

23 вересня 1933 судовою трійкою при Колегії ГПУ УСРР за ст. 54-2-3-4-6-8-10-11-13 КК УСРР засуджений до 10 років таборів. Відбував покарання на Соловках (табірний пункт Кремль) в одиночній камері спецізолятора.

Особливою трійкою Управління НКВД СРСР по Ленінградській області 14 жовтня 1937 засуджений до розстрілу.

Розстріляний 1 листопада 1937 в урочищі Сандармох поблизу селища Медвежа Гора (нині місто Медвеж'єгорськ у Карелії, РФ).

Реабілітований Прокуратурою України 3 серпня 1989 р. і прокуратурою Архангельської області РФ 8 вересня 1989 р.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]