Ерхіноальд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ерхіноальд
Народився невідомо
Помер 658
Національність франк
Діяльність політик
Посада мажордом Нейстрії
Термін 641—658 роки
Попередник Еґа
Наступник Еброїн
Конфесія католицтво
Батько Ансберт
Мати Герберга
Родичі Richomer[d][1] і Gertrud of Hamage[d][1]
Брати, сестри  • Adalbard[d]
У шлюбі з Леутсінда
Діти Леудезій

Ерхіноальд (*Erchinoald, д/н — 658) — мажордом Нейстрії та Бургундії у 641658 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

За батьківською лінією походив з галло-римської знаті, за материнської — з франкської знаті королівства Бургундія. Син Ансберта, сенатора з Наробонну, та Герберги, доньки Ріхомера, патрикія Бургундії. Вуйкою Ерхіноальда була королева Бертетруда, дружина короля Дагоберта I.

Ерхіноальд успадкував від батьків маєтності поблизу міст Нуайон, Ам'єн, Жюмьеж, Сен-Квентін, Руан (в королівстві Нейстрія), а також у Бургундії. Перша письмова згадка про Ерхіноальда відноситься до 638 року, коли в одній з королівських хартій він був згаданий як герцог. У житії Елігія він наділений почесним титулом praepositus palatii, а Біда Високоповажний в «Церковній історії народу англів» називав його патрикієм, можливо успадкував його від діда Ріхомера. Можливо, мав також спадковий статус сенатора в Септиманії.

Після смерті в 641 році Еґи, мажордома Нейстрії та Бургундії, Ерхіноальд призначається на ці посади. Водночас разом з королевою-матір'ю Нантільдой став регентом при неповнолітньому королі Хлодвігу II. У 642 році за рішенням Нантільди посаду мажордома Бургундії було передано Флаохаду, ймовірно, перебував у любовному зв'язку з королевою. Слідом за церемонією зведення Флаохада на посаду, що відбулася в березні в Орлеані, обидва мажордоми обмінялися взаємними запевненнями у визнанні повноважень один одного і домовилися в усьому діяти спільно.

Після смерті королеви Нантільди 642 року Флаохад зіткнувся з ще більшим невдоволенням бургундської знаті. Бажаючи заручитися підтримкою Ерхіноальда, у вересні 642 року Флаохад організував поїздку короля Хлодвіга II з Парижа, що належав Нейстрії, до Отена в Бургундії. В дорозі їх супроводжували Ерхіноальд з іншими представниками знаті цього королівства. Сюди ж прибув Віллебад, патрикій Бургундії, противник Флаохада. Останній наступного дня напав на табір патрикія. Під час сутички Віллебада було вбито. В цей час нейстрійці на чолі з Ерхіноальдом байдуже спостерігали за бійкою, а коли бій закінчився, розграбували табір прихильників Віллебада. Після цього Флаохад прожив лише декілька днів, померши в Діжоні від лихоманки.

За різними версіями мажордомо Бургундії став Ерхіноальд, або Радоберт (згадується у 653 році). Достеменно відомо, що Ерхіноальд зберігав повну владу за час панування короля Хлотаря II. Використання в деяких хроніках щодо Ерхіноальда титулу принцепс, на думку низки дослідників, має свідчити про нього як про особу, статус якого в державі було не набагато нижче королівського. Висловлюється думка, що повноваження Ерхіноальда поширювалися також на Бургундію, де він спирався на союз з вищим духівництвом і знаттю.

Більше уваги приділяв внутрішнім справам, проводив неагресивну зовнішню політику. Між 649 і 653 роками за наказом Ерхіноальда в Шалон-сюр-Соні збирався помісний собор франкських єпископів, на якому були обговорені питання взаємовідносин церкви і світської влади.

Домашньої рабинею Ерхіноальда була англосаксонка Батільда. Після смерті своєї дружини Леутсінди Ерхіноальд забажав взяти її в дружини, але та відкинула всі його домагання. Незабаром на вимогу Хлодвига II Ерхіноальд повинен був віддати її королю. Близько 650 року король одружився з Батільдою.

У 657 році після сходження на трон короля Хлотаря III, зберігши вплив і посади. Проте вже 658 року раптово помер. Новим мажордомом було призначено Еброїна, родича Ерхіноальда.

Меценатство[ред. | ред. код]

Надавав особливе заступництво ірландським ченцям, що прибували з Ірландії і Британії. Мажордом протегував Фонтенельскому абатству і його першому абату святому Вандрілю, якому надав кошти для заснування цього монастиря.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Леутсінда.

Діти:

Джерела[ред. | ред. код]

  • Eugen Ewig: Die Merowinger und das Frankenreich, 4. Auflage, Stuttgart 2001, S. 147—153.
  • Le Jan, Regne «Convents, Violence and Competition for Power in Francia.» in Theuws, Frans; De Jong, Mayke; van Rhijn, Carine ' 'Topographies of power in the Early Middle Ages' '. Leeiden: Koninkslijke Brill NV, 2001.
  • Nathalie Stalmans, La Conjuration des Fainéants, Terre de brume, 2008, (ISBN 9782843623899).
  • а б Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et RobertiensVilleneuve-d'Ascq: 1993. — ISBN 978-2-9501509-3-6