Еріка Сейнт
| Еріка Сейнт | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Erika Sainte | ||||
 | ||||
| Народилася |
14 липня 1981 (42 роки) Бельгія | |||
| Громадянство |
.svg){kind=small} Бельгія | |||
| Діяльність | акторка, артистка-виконавиця | |||
| Alma mater | Institut des arts de diffusiond | |||
| IMDb | nm1294652 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
Еріка Сейнт (фр. Erika Sainte; нар. 14 липня 1981) — бельгійська акторка, володарка премії «Маґрітт» найперспективнішій акторці (2012) за роль Лаури у стрічці «Вона не плаче, вона співає»[fr][2].
Життєпис[ред. | ред. код]
У 2000 році Еріка Сейнт закінчила Академії мистецтв у комуні Іксель (Брюссельський столичний регіон)[3], потім вивчала драму в Інституті мистецтва радіомовлення у Брюсселі, який закінчила в 2004 році.
Після закінчення навчання Еріка Сейнт виступала у театрі «Théâtre Le Public» в комуні Сен-Жосс-тен-Ноде (Брюссельський столичний регіон)[4], у якому працює й донині[5], фільмувалася у короткометражних фільмах.
У 2011 році році вона деб'ютувала на телебаченні, отримала невелику епізодичну роль в телесеріалі «Інтерпол».
Успіх та визнання до Еріки Сейнт прийшли після того, як вона виконала головну роль у стрічці бельгійського режисера Філіпа де П'єпонта «Вона не плаче, вона співає»[fr]. За цю роль вона отримала премію «Маґрітт» у номінації найперспективніша акторка.
У 2015 році Еріка Сейнт була членкинею журі 13-го Брюссельського кінофестивалю[6].
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 2018 | ф | Щасливі невдахи | Le Grand Bain | Діана, дружина Лорана |
| 2018 | с | Багряні ріки | Les rivieres pourpres | Каміль Делоне, лейтенантка поліції[7] |
| 2018 | с | Віктор Гюґо: Ворог держави[fr] | Victor Hugo, ennemi d'État | Леоні д'Анет |
| 2018 | с | Жаклін Соваж: Якщо це був він[fr] | Jacqueline Sauvage : C'était lui ou moi | Кароль |
| 2018 | ф | Дві години від Парижу[fr] | À deux heures de Paris | Сидонія |
| 2017 | ф | Молода жінка | Jeune femme | мати Ліли |
| 2017 | ф | Змій з тисячею порізів[fr] | Le Serpent aux mille coupures | Стефанія |
| 2017 | ф | Я залишився в лісі[fr] | Je suis resté dans les bois | камео |
| 2016 | ф | Живі[fr] | Les Survivants | Надя |
| 2016 | ф | Стій там![fr] | Arrêtez-moi là | Єлізабет Островська |
| 2016—2018 | с | Чорний барон[fr] | Baron noir | Фанні Альверн |
| 2015 | ф | Ходять по Місяцю[fr] | Moonwalkers | Елла |
| 2015 | ф | Бельгійська катастрофа[fr] | Belgian Disaster | Маґалі |
| 2014 | ф | Бельгійське життя[fr] | La vie est belge | Сандрін |
| 2014 | ф | Усі кішки сірі | Tous les chats sont gris | продавчиня |
| 2014 | ф | Французький зв'язок[fr] | La French | Олівія |
| 2011 | ф | Вона не плаче, вона співає[fr] | Elle ne pleure pas, elle chante | Лаура |
| 2011 | с | Інтерпол[fr] | Interpol | Жулі Нойвенс |
| 2011 | кф | Марі та Фред | Marie et Fred | Марі |
| 2010 | кф | Пляж Опал | Opale plage | Ніні |
| 2009 | кф | Пасажири | Passagers | Еріка |
| 2007 | кф | Різдво 347 | Noël 347 | Міс Різдво |
| 2004 | кф | Народився 14 лютого | Né un 14 février | |
| 2002 | тф | Проїздка поромом | Passage du bac | мадам Деркорт |
Нагороди та номінації[ред. | ред. код]
| Рік | Премія | Номінація | Фільм / роль | Результат |
|---|---|---|---|---|
| 2012 | «Маґрітт» | Найперспективніша акторка | «Вона не плаче, вона співає» / Лаура | Перемога |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://port.hu/jump/person-580737
- ↑ Erika Sainte, la révélation belge d'Elle ne pleure pas, elle chante. L'Express. 19 жовтня 2012. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 30 вересня 2019.(фр.)
- ↑ Erika Sainte, au théâtre comme au cinéma. L'Artiste du mois. вересень 2015. Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 30 вересня 2019.(фр.)
- ↑ Erika Sainte. Du cinéma au théâtre. L'Artiste du mois. листопад 2012. Процитовано 30 вересня 2019.[недоступне посилання](фр.)
- ↑ La Vénus à la fourrure: une comédie sensuelle, érotico-perverse. Un duo magnifique. RTBF. 10 квітня 2019. Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 30 вересня 2019.(фр.)
- ↑ Portrait d’Erika Sainte, du cinéma à la web série. AZ-ZA.be. 6 жовтня 2015. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 30 вересня 2019.(фр.)
- ↑ France 2. Érika Sainte, une flic de terrain sans talons dans « Les Rivières pourpres ». Ouest-France. 12 жовтня 2018. Архів оригіналу за 11 грудня 2018. Процитовано 30 вересня 2019.(фр.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Еріка Сейнт на сайті IMDb (англ.)
- Еріка Сейнт [Архівовано 9 березня 2019 у Wayback Machine.] на сайті «Agence artistique Brigitte Descormiers»(фр.)
|
|
Це незавершена стаття про бельгійського актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |