Еріка Селеш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еріка Селеш
угор. Szeles Erika
Народилася 6 січня 1941(1941-01-06)
Будапешт, Угорське королівство
Померла 8 листопада 1956(1956-11-08) (15 років)
Будапешт, Угорська Народна Республіка
·загинула в бою з Радянською армією
Поховання Керепеші
Громадянство Угорщина Угорщина
Національність єврейка
Діяльність медична сестра, учениця
Відома завдяки як один з символів Угорської революції 1956
Учасник Угорська революція 1956 року
Батько Шандор Селеш
Мати Ноемі Селеш (Блюменфельд)

Еріка Корнелія Селеш (угор. Szeles Erika Kornélia, 6 січня 1941(19410106), Будапешт — 8 листопада 1956, Будапешт) — угорська дівчина-підліток, учасниця антикомуністичного повстання 1956 року. Повстанський боєць і медсестра Червоного Хреста. Загинула в бою з радянськими військами. Завдяки фото данського фотографа Вагна Хансена стала одним з символів Угорської революції[1].

Походження[ред. | ред. код]

Народилася в сім'ї угорських євреїв. Шандор Селеш, батько Еріки, став жертвою Голокосту — за одними даними, загинув у нацистському концтаборі, за іншими — помер в від голоду в гетто у 1944 році[2].

Еріка Селеш навчалася в пештському училищі громадського харчування імені Йожефа Добоша. З чотирнадцяти років працювала помічницею кухаря в ресторані при готелі «Béke». Ноемі Селеш (Блюменфельд), мати Еріки, була переконаною комуністкою. Однак під впливом друзів дівчинка-підліток перейнялася антикомуністичними поглядами[2].

Участь в повстанні і загибель[ред. | ред. код]

Під час подій 1956 року Еріка долучилася до руху антикомуністичної молоді. З ентузіазмом відвідувала збори гуртка Петефі[3]. З 23 жовтня — брала участь у повстанні в складі студентської бойової групи. Швидко освоїла автомат, брала участь в боях з Радянською армією у Будапешті.

1 листопада 1956 року данський фотокореспондент Вагн Хансен зробив фото дівчинки-воїна Еріки[4][5]. Побоюючись за її життя, друзі вмовили Еріку перейти з бойового підрозділу в санітарно-медичну групу.

8 листопада 1956 15-річна Еріка, намагаючись винести пораненого бійця, потрапила під обстріл Радянської армії. Отримала смертельне поранення і померла на місці. 14 листопада її було поховано на кладовищі Керепеші[6]. У 1990 році поруч з нею похована її мати.

Посмертний образ[ред. | ред. код]

Листопадовий фотознімок зробив Еріку одним із символів Угорського повстання 1956 року.

Сьогодні образ Еріки Селеш часто протиставляється сучасним угорським ультраправим (зокрема, партії Йоббік), які обґрунтовують свій антисемітизм посиланнями на роль євреїв часів режиму Матіяша Ракоші[7].

Я не знаю, чого хотіла ця дівчинка — урочистості соціал-демократії під керівництвом ліберального комуніста Імре Надя чи відновлення традиціоналістської диктатури кардинала Міндсенті… От тільки воювати з такими дівчатками — в цьому немає ні честі, ні доблесті. А ось ці дівчатка — захисниці своєї Батьківщини…

Війна антинародна (рос.), Олександр Скобов

Через зовнішній вигляд Еріки на фотографії Хансена, — ватник, автомат ППШ, з-за пазухи видно руків'я пістолета ТТ, — угорську антикомуністку часто приймають за радянську партизанку[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Nyaklövés végzett a 15 éves kislánnyal: rátaláltunk az ’56-os szimbólum sírjára [Архівовано 26 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (угор.)
  2. а б The Female Soldier. Erika Szeles [Архівовано 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  3. Újabb sírra bukkantunk: megoldódik az Erika-rejtély? [Архівовано 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (угор.)
  4. Billed Bladet, 13.11.1956, N 44 // UNGARNS TRAGISKE FRIHEDS-KAMP. Архів оригіналу за 20.09.2016. Процитовано 25.10.2016.
  5. Historical Times. 15 Year Old Erika Kornelia Szeles a Hungarian Resistance member who fought against the Soviets during the 1956 revolution [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  6. Find A Grave. Erika Szeles [Архівовано 22 вересня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  7. Erika meghalt 1956. november 7-én [Архівовано 26 жовтня 2016 у Wayback Machine.] hirhatar.com (угор.)
  8. Ватники облажались [Архівовано 25 жовтня 2016 у Wayback Machine.] politota.dirty.ru (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]