Еріка Ченовет
| Еріка Ченовет | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 22 квітня 1980 (43 роки) |
| Країна |
 США |
| Діяльність | політолог, дослідниця, професор |
| Alma mater |
University of Daytond Університет Колорадо |
| Галузь | міжнародні відносини, ненасильство, громадський супротив і політологія |
| Заклад |
Весліанський університет Josef Korbel School of International Studiesd Гарвардський університет[1] |
| Посада | професор |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Членство | Американська академія мистецтв і наук |
| Нагороди |
|
| Особ. сторінка | ericachenoweth.com |
 Еріка Ченовет у Вікісховищі | |
Еріка Ченовет (англ. Erica Chenoweth; нар. 22 квітня 1980) — американська політологиня, професорка публічної політики в Гарвардській школі Кеннеді та Інституті перспективних досліджень Редкліффа. Відома дослідницькою роботою щодо ненасильницьких рухів громадянського опору.[2]
Освіта[ред. | ред. код]
Еріка Ченовет здобула ступінь бакалавра в Університеті Дейтона, а потім ступінь магістра та доктора філософії в Університеті Колорадо. Також закінчила докторантуру в Гарвардському університеті та Університеті Меріленда.
З 2008 по 2012 рік викладала в Уеслінському університеті[3]. З 2012 року працювала у Денверському університеті[4]. Була викладачкою та співдиректоркою докторської програми в Школі міжнародних досліджень Йозефа Корбеля[3], дослідницею Інституту досліджень миру в Осло.
З 2018 року вона є професором державної політики в Гарвардській школі Кеннеді та Інституті перспективних досліджень імені Редкліффа Гарвардського університету.
Робота[ред. | ред. код]
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
“Erica Chenoweth - Why Civil Resistance Works: Nonviolence in the Past and Future”, Dartmouth College |
Разом з Марією Дж. Стефан, яка тоді працювала в Державному департаменті США, Ченовет написала книгу «Чому ненасильницький спротив ефективний». Ченовет і Стефан організували міжнародну групу вчених для виявлення всіх основних зусиль щодо насильницьких та ненасильницьких змін уряду ХХ століття.[5] Вони описали теорію громадянського опору та його успіху для політичних змін в порівнянні з насильницькими діями протестувальників.[6]
Їхня команда порівняла понад 200 насильницьких революцій та понад 100 ненасильницьких кампаній. Їхні дані показують, що 26 % насильницьких революцій були успішними, тоді як 53 % ненасильницьких кампаній вдалися.[5] Вони виявили, що ненасилля сприяє демократії, а насильство — тиранії.
Як показують дані кампанії, кожна кампанія, в якій брали активну участь щонайменше 3,5 % населення, досягла успіху.[7] Усі кампанії, які досягли цього порогу, були ненасильницькими; жодна насильницька кампанія не досягла цього порогу.[8]
Нагороди[ред. | ред. код]
У 2012 році книга «Чому ненасильницький спротив ефективний» виграла премію Американської асоціації політичних наук Фонду Вудро Вільсона «за найкращу книгу, видану в США за попередній календарний рік про уряд, політику чи міжнародні справи»[9].
У грудні 2013 року Foreign Policy визнала Ченовет однією із 100 найкращих світових інтелектуалів року, відзначивши її роботу щодо надання доказів ефективності ненасильницьких політичних рухів.[10]
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Переосмислення насильства: держави та недержавні актори в конфлікті (2010)
- Chenoweth, Erica; Stephan, Maria J. (2011), Why Civil Resistance Works: The Strategic Logic of Nonviolent Conflict, Columbia U. Pr., ISBN 978-0-231-15683-7978-0-231-15683-7
Український переклад:
- Ченовет, Еріка; Стефан, Марія Дж. (2014), Чому ненасильницький спротив ефективний. Стратегічна логіка громадянського конфлікту, Видавництво "Кліо", ISBN 978-617-7023-14-1
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.hks.harvard.edu/faculty/erica-chenoweth
- ↑ Editorial (21 жовтня 2019). The Guardian view on Extinction Rebellion: numbers alone won’t create change. The Guardian. Архів оригіналу за 13 листопада 2019. Процитовано 13 листопада 2019..
- ↑ а б Erica Chenoweth Faculty Page. du.edu/korbel. University of Denver. Архів оригіналу за 28 червня 2019. Процитовано 1 листопада 2012.
- ↑ Another Honor for the University of Denver’s Erica Chenoweth. WIAReport. Women in Academia Report. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 12 лютого 2013.
- ↑ а б David Robson (14 травня 2019). The '3.5% rule': How a small minority can change the world. BBC. Архів оригіналу за 20 жовтня 2019. Процитовано 13 листопада 2019..
- ↑ Success of Nonviolent Revolution. Academic Minute. Inside Higher Ed. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 15 листопада 2012.
- ↑ Erica Chenoweth (1 лютого 2017). It may only take 3.5% of the population to topple a dictator – with civil resistance. The Guardian. Архів оригіналу за 12 листопада 2019. Процитовано 13 листопада 2019..
- ↑ Chenoweth, Erica (4 листопада 2013). My Talk at TEDxBoulder: Civil Resistance and the "3.5% Rule". RationalInsurgent.org. Rational Insurgent. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 10 жовтня 2016.
- ↑ 2012 Woodrow Wilson Foundation Award Recipient. Woodrow Wilson Foundation Award. American Political Science Association. Архів оригіналу за 31 грудня 2012. Процитовано 2 листопада 2012.
- ↑ Erica Chenoweth: For proving Gandhi right. Foreign Policy. December 2013. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 12 грудня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сторінка факультету, Гарвардський університет [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Персональний вебсайт [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.]
|
