Ерік Геєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ерік Геєр
швед. Erik Gustaf Geijer
Porträtt, Erik Gustaf Geijer - Skoklosters slott - 16770.tif
Народився 12 січня 1783 року
Рансетер
Помер 23 квітня 1847 року
Стокгольм
Поховання Старий цвинтар Уппсалиd[1][2]
Громадянство Швеція
Діяльність поезія, публіцистика
Alma mater Уппсальський університет[3]
Знання мов шведська[4]
Заклад Уппсальський університет[3]
Членство Шведська королівська академія наук, Шведська академія, Прусська академія наук, Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей і Geatish Societyd
Magnum opus På nyårsdagen 1838d[3] і Records of Swedend[3]
Посада Member of the Riksdag of the Estatesd, seat 14 of the Swedish Academyd і Member of the Riksdag of the Estatesd
Батько Bengt Gustaf Geijerd
Мати Ulrica Magdalena Geislerd
У шлюбі з Anna Lisa Geijerd
Діти Johanna Ulrika Agnes Geijerd
Автограф Erik gustaf geijer signature.jpg
Сайт geijer.com

Ерік Геєр (швед. Erik Gustaf Geijer; 12 січня 1783, Рансетер, Швеція — 23 квітня 1847, Стокгольм, Швеція) — шведський поет, історик, публіцист, композитор і педагог.

Біографія[ред. | ред. код]

Ерік Геєр народився 12 січня 1783 року Навчався в Уппсальському університеті від 1799 по 1806 рр. У 1810 році там же став читати лекції з історії на посаді доцента. Від 1817 року — професор. У 1804 році відбулось знайомство знайомство Еріка Геєра з відомим шведським поетом Есаясом Теґнером, згодом їх єднала нерозривна дружба. У 1811 Геєр був одним з організаторів «Готського союзу» (Götiska Förbundet), однієї з авторитетних літературних організацій Швеції. У 1824 році став членом Шведської академії.[5] Протягом 1822, 1830, 1836 та 1843—1844 був ректором Уппсальського унівеверситету. У 1835 році став членом Шведської королівської академії наук.[6] Він був одним з видатних діячів шведської культури XIX століття. Своїми роботами вплинув на розвиток філософії, історіографії і теології в країні. Дотримувався ліберальних політичних поглядів, був членом Риксдагу. Посприяв скасуванню рабства у тогочасній шведській колонії Сен-Бартельмі.[7]

Автор численних статей і монографій з історії, у тому числі фундаментального дослідження, своєї головної праці в трьох томах «Історія шведського народу», яке побачило світ у 1836 році. У цій праці критикував дієву роль шведської аристократії, що призвело до суперечки з Андерсом Фрікселлем.[8]

Поезія[ред. | ред. код]

Як поет відомий поемами «Вікінги», «Останній співак» та іншими.

Композитор[ред. | ред. код]

Геєр ніколи не здобував музичної освіти, але він був добре відомий як композитор і збирач народної музичної творчості. Спільно з Арвідом Афцеліусом у 1816 році видав чотиритомну збірку «Шведські народні пісні» (Svenska folkvisor).

Музичні твори[ред. | ред. код]

У XIX столітті великою популярністю користувалися вокальні твори Геєра, написані ним на власні слова. Менш відомі його інструментальні (фортепіанні і скрипкові) твори. Творчість Геєра-композитора зазнала впливу як класиків (Моцарта і Бетховена), так і сучасних йому романтиків (Вебера, Мендельсона і Шумана)

Камерні твори[ред. | ред. код]

  • Фортепіанний квінтет f-moll (1823)
  • Фортепіанний квартет e-moll (1825)
  • Фортепіанне тріо As-dur (1827)
  • Два струнних квартети (F-dur, B-dur; обидва — 1846)
  • Дві сонати для скрипки і фортепіано (g-moll, F-dur; обидві — 1819)
  • Соната для віолончелі і фортепіано (1838)

Твори для фортепіано[ред. | ред. код]

  • Дві сонати для фортепіано у чотири руки (Es-dur, f-moll; 1819—1820)
  • Соната g-moll (1810)
  • Фантазія (1810)
  • Дивертисмент (1824)

Вокальні твори[ред. | ред. код]

  • Чотири хори для чоловічих голосів
  • Понад 60 пісень для голосу і фортепіано

Інше[ред. | ред. код]

Вшанування[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Geijer, Erik GustafSvenskagravar.se.
  2. Erik Gustaf Geijer 1783–1847. Historiker, filosof, författare och tonsättare.Церква Швеції.
  3. а б в г Norberg E. Erik Gustaf Geijer — С. 10.
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Ledamotsregister | Svenska Akademien. www.svenskaakademien.se. Архів оригіналу за 19 травня 2020. Процитовано 21 квітня 2020. 
  6. Geijer – lysande lärd, ständig sökare (Edvard Matz. Populär Historia) (швед.). Архів оригіналу за 14 липня 2011. 
  7. Stolpe, Sven, 1905-1996. (1976). Geijer : en essay (вид. [Ny utg.]). [Stockholm]: Rabén & Sjögren. ISBN 91-29-45921-4. OCLC 3933600. 
  8. Wojnowski, Jan. (2001). Wielka encyklopedia PWN.. Wydawn. naukowe PWN S.A. ISBN 83-01-13437-2. OCLC 470501259.