Ерік Принс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ерік Принс
Erik Prince.jpg
Народився 6 червня 1969(1969-06-06) (50 років)
Голланд, Мічиган, США
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Діяльність офіцер, фінансист, бізнесмен, льотчик
Alma mater Hillsdale Colleged і Військово-морська Академія США
Військове звання лейтенант (ВМС)
Партія Республіканська партія США
Батько Edgar Princed
Брати, сестри  • Бетсі Девос

Ерік Дін Принс (6 червня 1969) — американський підприємець, колишній офіцер ВМС США та засновник урядової служби безпеки та компанії Блеквотер, тепер відомої як Академі. Він обіймав посаду генерального директора до 2009 року, а пізніше був головою, доки компанія Blackwater Worldwide не була продана у 2010 році групі інвесторів. В даний час Принс очолює фірму приватного капіталу Frontier Resource Group і є головою зареєстрованої в Гонконгу Frontier Services Group Ltd. Він є братом американського секретаря з питань освіти Бетсі Девос.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ерік Принс народився 6 червня 1969 року в Голланд, штат Мічиган, син Едгара Д. Принса та його дружини Ельзи (Цвіп). Він закінчив Голландську християнську середню школу.

Батько Принса, заснував у 1965 році фірму з виготовлення штампованих машин, Prince Machine Corporation, яка стала постачальником автомобільної промисловості та, зрештою, мільярдною компанією. Коли бізнес «вибухнув», Принс почав інвестувати частину прибутку через групу «Принс» в інші типи автозапчастин та торгових центрів, створивши мережу компаній та нерухомості на суму мільярд доларів. На початку 1970-х компанія Едгара Принса запатентувала сонцезахисний козирок, який міг засвітитися і продав 5000 General Motors. У 90-х компанія виробляла 20000 на день. Принс та його батько разом подорожували світом, відвідавши концтабір Дахау у Німеччині, розділеному Берліні та Нормандії. За словами його матері, ці поїздки «справили велике враження» на молодого Принса.

Ерік Принс був прийнятий до Військово-морської академії США і відвідував його три семестри перед звільненням, виправдовуючись, що він любив ВМС, але не любив академію. Він продовжив навчання та отримав бакалавра з економіки Хіллсдейлського коледжу в 1992 році. Деякі джерела кажуть, що Принс кинув Військово-морську академію, а інші кажуть, що він перейшов до Хіллсдейла. Під час свого перебування в Хіллсдейлі він служив добровольцем пожежником та водолазом з холодною водою для департаменту шерифу округу Хіллсдейл. Принс зрештою став лікарем швидкої медичної допомоги.

У 1990 році Принс влаштував стажування на низькому рівні в Білому домі за Джорджа Буша, але незабаром поїхав стажуватися до конгресмена Каліфорнії Дани Рохрабахер, колишнього речника президента Рональда Рейгана. Рохрабахер описав Принса як «яскравого, веденого юнака». У віці 21 року Принс зголосився шукати братську могилу в Нікарагуа, щоб викрити вбивства при президенті Даніелі Ортезі.

Після закінчення коледжу Принс був призначений на посаду офіцера у ВМС США через школу офіцерів-кандидатів у 1992 році. Він продовжив свою діяльність у військово-морському флоті та розгорнувся разом із командою SEAL 8 на Гаїті, Близькому Сході та на Балканах. Він приписує SEALs за те, що він був торговим центром для його підприємницького духу. У своїй автобіографії він зазначає, що під час Югославських воєн на початку 1990-х років він зрозумів, що існує потреба у приватних навчальних закладах для спеціальних операцій.

Принс закінчив службу у ВМС США передчасно в 1995 році, коли його батько помер. Ерік взяв на себе контроль за щоденними операціями в Prince Machine Corporation протягом року до 1996 року, коли його мати продала компанії Johnson Controls за 1,35 мільярда доларів готівкою.

Приватний бізнес[ред. | ред. код]

Принс переїхав у Вірджинію та особисто фінансував утворення Blackwater Worldwide у 1997 році. Він купив 6000 гектарів (24 км2) Великого Демсального болота Північної Кароліни і створив школу для спеціальних операцій. Назва «Чорна вода» походить від торф'яних боліт, в яких знаходиться школа.

Принс приписує геноцид Руанди 1994 р. своїм рішенням розпочати Блеквотер. Пізніше він сказав: «Це мене дуже турбувало. Це дало мені зрозуміти, що ти не можеш сидіти і понтифікувати. Треба діяти».

З 1997 по 2010 рік Blackwater було укладено урядових контрактів на 2 мільярди доларів на охорону, понад 1,6 мільярда доларів з яких були некласифікованими федеральними контрактами та невідомий обсяг класифікованої роботи. З 2001 по 2010 рр. Центральне розвідувальне управління (ЦРУ) присудило до 600 мільйонів доларів США класифіковані контракти Blackwater та його філій. Він став найбільшою з трьох приватних охоронних компаній Державного департаменту, забезпечуючи 987 охоронців для посольств та баз за кордоном. Принс побудував стрільбище на своїй сільській землі у Вірджинії, щоб служити навчальним закладом поблизу штаб-квартири ЦРУ в Ленглі, штат Вашингтон. У своїй спогадах Принс говорить, що він надав ЦРУ посилання на воєначальників Афганістану, які допомогли «скинути талібів і загнати Аль-Каїду в укриття».

Чорна вода піддалася все більшій критиці після розправи на площі Нісур у вересні 2007 року, під час якої співробітники Blackwater відкрили вогонь на багатолюдній площі Багдаду, вбивши 17 іракських цивільних і важко поранивши ще 20 осіб. У жовтні 2014 року троє охоронців були засуджені за обвинуваченням у вчиненні 14 злочинів у вчиненні злочину та іншому вбивстві в американському суді в 2019 році.

Критика продовжувалася після того, як президент Барак Обама вступив на посаду в 2009 році. Принс заявив, що вважає, що значна частина цієї критики випливає з політики. «Я поставив себе та свою компанію в розпорядження ЦРУ для деяких дуже ризикованих місій», — сказав Принс Vanity Fair для свого випуску за січень 2010 року. «Але коли це стало політично доцільним, хтось кинув мене під автобус».

Тим не менш, у 2010 році адміністрація Барака Обами уклала контракт з компанією на 120 мільйонів доларів США на державну безпеку та близько 100 мільйонів доларів на нову роботу ЦРУ.

Принс захищав діяльність Блеквотера, вказуючи на те, що в 40 000 місій особистої безпеки лише 200 охоронців стріляли зі зброї. Він сказав: «Ніхто під нашою охороною ніколи не був убитий та поранений. Ми тримали їх у безпеці, в той час як нас було вбито 30 наших людей».

За словами автора, Роберт Янг Пелтон, вважає, що стосунки Блеквотер до військових є чимось схожим на відносини Федекса до Поштового відомства США: «ефективне, приватизоване рішення склеротичної та марної бюрократії уряду». Він приписує батькові конкурентоспроможний автомобільний бізнес із натхненням проектувати більш легку, швидку армію.

Принс пішов у відставку з посади генерального директора Блеквотер 2 березня 2009 року і залишився головою правління, поки він не продав компанію в кінці 2010 року групі інвесторів.

Місія в Києві[ред. | ред. код]

Щоб запобігти небажаній для США покупку Пекіном українського авіабудівного заводу «Мотор Січ», Білий дім вирішив задіяти «важку артилерію», і послав на переговори до Києва неформального радника Дональда Трампа, колишнього «морського котика» і творця найбільшої приватної військової компанії світу Еріка Принса. За дорученням Вашингтона Принс мав домовитися про умови покупки акцій запорізького підприємства, перебивши останню китайську пропозицію[1][2][3].

Примітки[ред. | ред. код]