Ерік Саті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ерік Саті
Erik Satie - BNF1.jpeg
При народженні Alfred Eric Leslie Satie
Дата народження 17 травня 1866(1866-05-17)
Місце народження Онфлер
Дата смерті 1 липня 1925(1925-07-01) (59 років)
Місце смерті Париж
Громадянство Франція Франція
Alma mater Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Мова творів французька мова[1]
Рід діяльності композитор, піаніст
Роки активності: 1892–1923
Напрямок модерн
Жанр Класична музика
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ерік Саті́ (ім'я при народженні — Alfred Eric Leslie Satie, писав своє ім'я як Erik Satie; *17 травня 1866, Онфлер — †1 липня 1925, Париж) — французький композитор і піаніст.

Автор опер, оперет, балетів, пісень та численних творів для фортепіано. Він стоїть біля витоків «музики як частини інтер'єру» (musique d'ameublement), фонової музики, яку пізніше назвуть «ембієнт» (ambient). Серед учнів Еріка Саті — композитори французької шістки (Les Six)

Біографія[ред.ред. код]

Ерік Саті народився 17 травня 1866 року в нормандському портовому місті Онфлер. Його матір'ю була Жанна Леслі, батьком — Альфред Саті, морський брокер. Вихований в дусі англіканізму, Ерік Саті провів свою юність між Нормандією і Парижем. У 1870 році сім'я Саті покинула Онфлер і оселилася в Парижі, де батько отримав посаду перекладача. Після смерті матері у 1872 році, Ерік повертається до Онфлеру, але через шість років знову їде в Париж до батька, який до того часу знову одружився з Ежені Барнеч, викладачкою фортепіано. Мачуха навчила Еріка основам гри на інструменті.

Ерік Саті, портрет Сюзанни Валадон (1893)

У 1879 році він вступає до Паризьклї консерваторії, але через два роки незадовільного навчання його відраховали. В кінці 1885 року він поновився, але знову не закінчив навчання. В цей період була написана перша його відома фортепіанна п'єса — «Алегро» (1884). Неспроможний справити хороше враження на консерваторських викладачів, Саті вступає до піхотнлшл полку.

Через декілька тижнів служби, вирішивши, що армія — не для нього, він виходить роздягнений на двір у холодну зимову ніч, захворює запаленням легень і, таким чином, демобілізується.

У 1887 році він оселяється на Монмартрі і пише твір «Оживи» («ogive» — «готична арка») — чотири фортепіанні п'єси. Саті сказав, що надихнули його на ці твори вікна собору Нотр Дам. Примітно те, що в нотному записі цих п'єс відсутні тактові риски. Взагалі, Саті досить швидко розвинув свій особливий стиль нотації — нотації у формі інтерпретації твору.

У 1888 році він створює «Три Гімнопедії» для піаніно.

У 1890 році стає завсідником кабаре «Чорний кіт», де знайомиться з Клодом Дебюссі. У 1891 двлє друзів вступають до «Кабалістичного ордену Троянди-Хреста». Як офіційний композитор і капельмейстер цього ордену Саті пише декілька творів, такі як «Дзвінки Троянди-Хреста» та «Син Зірок».

У 1915 році Саті знайомиться з Жаном Кокто, з яким починає співпрацювати наприкінці 1916-го. Вони вдвох стали духовними основоположниками «французької шістки», що була створена у 1920-му. Пікассо знайомить Еріка Саті з художниками-кубістами, зокрема з Жоржем Браком, разом з яким Саті працював над п'єсою «Пастка Медузи».

Ерік Саті, карикатура Сантьяго Русиньола

Див. також[ред.ред. код]

  • 9438 Саті — астероїд, названий на честь композитора[2].

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb11923748x
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела[ред.ред. код]

fr:Erik Satie.

Посилання[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Филейко Г., Э. Сати, в сборнике: Вопросы теории и эстетики музыки, в. 5, Л., 1967;
  • Шнеерсон Г., французская музыка XX века, 2 изд., М., 1970;
  • Cocteau J., Е. Satie, Liège, 1957.