Еріх Бей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еріх Бей
нім. Erich Bey
Bundesarchiv Bild 134-C1959, Erich Bey.jpg
Народився 23 березня 1898(1898-03-23)[1]
Гамбург, Німецька імперія
Помер 26 грудня 1943(1943-12-26)[1] (45 років)
Нордкап, Нордкап[d], Фіннмарк, Нур-Норге, Норвегія
·загиблий у бою
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany (1935–1945).svg Німецький рейх
Діяльність офіцер
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності з 1916
Військове звання Kriegsmarine epaulette Konteradmiral.svg Контр-адмірал
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Ганзейський Хрест (Гамбург)
Рятувальна медаль
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року»
Нагрудний знак есмінця
Нарвікський щит

Еріх Бей (нім. Erich Bey; 23 березня 1898, Гамбург26 грудня 1943, Нордкап) — німецький військово-морський діяч, контр-адмірал крігсмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія[ред. | ред. код]

3 січня 1916 добровольцем вступив в ВМФ. Закінчив військово-морське училище в Мюрвіку (1916). Учасник Першої світової війни, служив на важкому крейсері «Фрейя», лінійному кораблі «Шлезвіг-Гольштейн», в 1918 року — на міноносцях.

Після демобілізації армії залишений на флоті. З 1 березня 1919 року командував ротою 3-ї морської бригади, з 1 липня 1920 року — кадрований корабельної дивізії «Остзе». З 31 березня 1922 року — вахтовий офіцер міноносця. В 1924-25 року керував групою офіцерів військово-морського училища в Мюрвіку. З 28 вересня 1927 року — командир міноносця Т-155. 1 вересня 1929 року переведений в розпорядження начальника Морського управління, де йому доручено займатися питаннями забезпечення і поліпшення міноносців. У військово-морських колах отримав прізвисько «батька торпедоносців». З 27 вересня 1934 року — радник Управління бойової підготовки ОКМ (відав питаннями торпедоносців). З 1 квітня 1937 року — начальник бойової підготовки 2-ї дивізії міноносців і директор з будівництва міноносців на верфі «Блом і Фосс» (Гамбург). З 26 жовтня 1938 року — командир міноносця «Фрідріх Ін».

З 4 квітня 1939 року — командир 4-ї флотилії ескадрених міноносців. Учасник Норвезької кампанії, відзначився в боях при Нарвіку. Після загибелі Фрідріха Бонте 14 травня 1940 року зайняв пост командувача ескадреними міноносцями. Одночасно командував 6-й флотилією міноносців (14 травня — 14 липня 1940), бойовою групою «N» в Північній Норвегії (9 листопада — 26 грудня 1943). Загинув у бою на борту флагмана групи лінійного корабля «Шарнгорст».

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Серед товаришів по навчанню Бей мав прізвисько Ахмед, оскільки його прізвище співзвучне з османським титулом.

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. – М.: Эксмо, 2005. ISBN: 5-699-10354-6

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Find a Grave — 1995.