Еріх Гріцбах

Еріх Гріцбах
нім. Erich Gritzbach
Народився	12 липня 1896(1896-07-12) Форст, Бранденбург, Німеччина
Помер	29 березня 1968(1968-03-29) (71 рік) Ерланген, Баварія, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	політик
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Членство	СС
Військове звання	Оберфюрер СС
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини і Німецька національна народна партія
Нагороди	Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Медаль за хоробрість (Австро-Угорщина) За поранення (нагрудний знак) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Командорський хрест 2-го класу ордена дому Саксен-Ернестіне Німецький Олімпійський знак 1-го класу Почесний знак Німецького Червоного Хреста Імперський орден Ярма та Стріл Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Нагрудний знак спостерігача
Медіафайли у Вікісховищі

Еріх Гріцбах (нім. Erich Gritzbach; 12 липня 1896 — 29 березня 1968) — німецький офіцер і чиновник, доктор політичних наук (16 лютого 1924), оберфюрер СС і оберстлейтенант резерву люфтваффе. Довірена особа Германа Герінга.

Біографія

Учасник Першої світової війни на Західному фронті, а також прикордонних боїв в Сілезії. В 1920-22 роках — асистент директора Асоціації німецьких виробників верстатів, одночасно вивчав право і політологію в Берлінському і Тюбінгенському університетах, а до 1924 року був членом Німецької національної народної партії. 17 квітня 1924 року вступив в Головне імперське управління внутрішніх справ. З лютого 1933 року — начальник особистого бюро імперського комісара (фактично прем'єр-міністра) Пруссії. 1 травня 1933 року вступив в НСДАП (квиток №3 473 289), 25 вересня — в СС (посвідчення №80 174) і був зарахований в 2-й штурмбан 6-го штандарту СС. В 1933-36 роках — головний комісар Олімпійських ігор. З 24 березня 1934 року — особистий референт Герінга і начальник пресслужби Державного міністерства Пруссії. В 1938-45 роках — член Державної ради Пруссії і голова канцелярії прем'єр-міністра Пруссії. 20 квітня 1938 року зарахований в особистий штаб рейхсфюрера СС.

Після закінчення Другої світової війни інтернований американськими військами. Виступав свідком на Нюрнберзькому процесі у справі I.G. Farben, а також під час денацифікації Еріха Нойманна. З 1947 року працював менеджером Північнонімецького управління заліза і сталі, потім працював в Міжнародному союзі вугілля і сталі.

Звання

• Урядовий радник (1 січня 1931)
• Міністерський радник (1 жовтня 1932)
• Штурмфюрер СС (25 вересня 1933)
• Оберштурмфюрер СС (4 липня 1934)
• Гауптштурмфюрер СС (1 січня 1935)
• Штурмбанфюрер СС (20 квітня 1936)
• Оберштурмбанфюрер СС (9 листопада 1936)
• Міністерський диригент (1936)
• Штандартенфюрер СС (9 листопада 1937)
• Оберфюрер СС (20 квітня 1938)
• Міністерський директор (1938)

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Бронзова медаль «За хоробрість» (Австро-Угорщина)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Орден дому Саксен-Ернестіне, командорський хрест 2-го класу з мечами на кільці
• Німецький Олімпійський знак 1-го класу
• Нагрудний знак спостерігача
• Почесний знак Німецького Червоного Хреста, великий хрест
• Імперський орден Ярма та Стріл, великий хрест (26 грудня 1940)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років)

Бібліографія

• Die Preisbildung im deutschen Werkzeugmaschinenbau, s. l. 1924. (дисертація)
• Hermann Göring. Werk und Mensch, Eher, München 1938.
• Hermann Göring. Reden und Aufsätze. Eher, München 1938.

Література

• Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. 2. Auflage. Fischer-Taschenbuch-Verlag, Frankfurt am Main 2007, ISBN 978-3-596-16048-8.
• Reiner Orth: Der Amtssitz der Opposition. Politik und Staatsumbaupläne im Büro des Stellvertreters des Reichskanzlers, Köln 2015, S. 668.