Еріх фон дем Бах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еріх фон дем Бах
Erich Julius Eberhard von dem Bach
Bundesarchiv Bild 183-S73507, Erich von dem Bach-Zelewski.jpg
Народився 1 березня 1899(1899-03-01)[1]
Лемборк, Q1305892?, Köslin Government Region[d], Померанія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер 8 березня 1972(1972-03-08) (73 роки)
Мюнхен, ФРН[2]
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Національність Кашуб
Діяльність політик, військовослужбовець
Володіє мовами німецька[1]
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Членство Deutschvölkischer Schutz und Trutzbund[d] і СС[3]
Посада депутат Рейхстагу Веймарської республіки[d] і депутат рейхстагу Третього рейху[d]
Військове звання обергруппенфюрер
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[3]
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Золотий німецький хрест
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Данцигський хрест 1-го класу
Застібка до Залізного Хреста 1-го класу Застібка до Залізного Хреста 2-го класу
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Золотий партійний знак НСДАП

Еріх Юліус Ебергард фон дем Бах (нім. Erich Julius Eberhard von dem Bach; 1 березня 1899 — 8 березня 1972, Мюнхен) — німецький воєначальник, СС-обергруппенфюрер і генерал військ СС і поліції. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї кашубського землевласника фон Целевскі (нім. von Zelewski). 1939 року прийняв прізвище фон дем Бах, офіційно відмовившись від кашубської прізвища Зелевський (каш. Żelewski). Сестра фон дем Баха, Ванда Гедвіґ Матильда фон Целевскі (1892—1987), вийшла заміж за скрипаля-єврея Овсея Швіффа і в 1936 році разом з чоловіком емігрувала до Бразилії, де працювала медсестрою.

Військова служба[ред. | ред. код]

У грудні 1914 року (у віці 15 років) вступив добровольцем в 176-й піхотний полк. 1 березня 1916 отримав звання лейтенанта (в день його 17-річчя). Командував ротою.

Після війни служив у прикордонній варті, потім в 4-му піхотному полку рейхсверу. У лютому 1924 лейтенант фон Целевскі був звільнений з військової служби за участь у політичній діяльності. До 1928 року трудився на різних роботах, поки не успадкував батьківський маєток.

Кар'єра в СС[ред. | ред. код]

У лютому 1930 р фон Зелевськи вступив в НСДАП (квиток № 489 101), з 15 лютого 1931 року — в СС (квиток № 9 831). 20 липня 1931 року одержав звання штурмфюрер СС.

З лютого 1931 року — командир 27-го штандарта СС (Франкфурт-на-Одері). З липня 1932 року — депутат рейхстагу і командир XIXX абшніта СС, з 12 лютого 1934 року — VII абшніта. Послідовно керував оберабшніта СС «Північно-Схід» і «Південний Схід».

Брав участь в Ночі довгих ножів.

Після приходу до влади нацистів керував поліцією і СС в області Південний Схід (Бреслау). 1940 року з почину його підлеглого інспектора поліції безпеки Арпада Вігандта був створений концентраційний табір поблизу міста Освенцим.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

З 1 травня 1941 до 21 червня 1944 року — вищий керівник СС і поліції в Центральній Росії і Білорусі. Організатор масових страт у Мінську й Могильові. Після знищення 35 000 людей у Ризі 31 жовтня 1941 року Бах заявив: «Більше євреїв у Латвії не залишилось.»

Еріх фон дем Бах приймає поліцейський парад перед Домом уряду (Мінськ, 1943).

З 23 жовтня 1942 до 21 червня 1943 року командував усіма антипартизанськами силами на Сході (в Польщі, Білорусі та Росії). 1942 року тривалий час перебував на лікуванні психічного розладу, який виник через участь у масових стратах. В грудні 1942 року певний час командував 1-ю мотопіхотною бригадою СС.

У серпні-листопаді 1944 року командував корпусних бойовою групою «Фон дем Бах», яка придушувала повстання поляків у Варшаві. В ході повстання і спричинених ним репресій було вбито близько 200 тисяч чоловік. 30 вересня 1944 нагороджений Лицарським хрестом. За розпорядженням фон дем Баха в кінці серпня 1944 був розстріляний командир 29-ї гренадерської дивізії військ СС (російської № 1) бригадефюрер Камінський, а також начальник штабу тієї ж дивізії оберштурмбанфюрер Шавякін (колишній капітан Червоної Армії), начальник медичної служби дивізії доктор Забора і шофер. Було оголошено, що вони вбиті польськими партизанами.

З листопада 1944 до початку лютого 1945 року — командувач 14-м армійським корпусом СС, потім 10-м армійським корпусом СС, з лютого 1945 року — корпусом «Одер».

Після Другої світової війни[ред. | ред. код]

З кінця квітня 1945 року перебував в ув'язненні. У 1946 році був головним свідком звинувачення на Нюрнберзькому процесі проти головних військових злочинців. У своїх свідченнях дав дуже важливі відомості, що викривали нацистський світогляд, плани вбивства мільйонів беззахисних людей. Стверджував, що антипартизанські операції на окупованій території СРСР проводилися в основному військами вермахту, оскільки підрозділи СД і поліції були нечисленні. Після цих виступів підсудні оголосили його зрадником, так, Герман Герінг кричав на нього прямо з лави підсудних: «Брудна, проклята, зрадницька свиня! Огидний смердюк! Він був найбільшим проклятим вбивцею у всій цій чортовій компанії! Брудна огидна собака!».

Незважаючи на це фон дем Бах заявив, що саме він підсунув Герінгу ампулу з отрутою, оскільки той не хотів померти на шибениці.

У березні 1951 года Головний суд по денацифікації (Мюнхен) засудив його до 10 років примусових робіт, що фактично дозволяло йому спокійно жити у своєму домі в Франконії. П'ять років йому вже зарахували, а решта п'ять років він так і не відсидів. Фон дем Бах влаштувався нічним сторожем в Нюрнберзі.

У грудні 1958 року він був знову заарештований владою ФРН і в 1961 році засуджений до 4,5 років ув'язнення, але не за військові злочини на окупованій території Радянського Союзу, а за вбивство в Кенігсберзі одного есесівця в «Ніч довгих ножів» в 1934 році. У 1962 році був також засуджений за вбивство шести комуністів в 1933 році до довічного ув'язнення. Фон дем Бах помер у тюремній лікарні в Мюнхені 8 березня 1972 року.

Звання СС[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

  • Залізний хрест
    • 2-го класу (5 серпня 1915)
    • 1-го класу (25 вересня 1918)
  • Чорний нагрудний знак За поранення (1918) — за отруєння під час газової атаки.

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе. — М.: АСТ, 2002. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 5-271-05091-2.
  • Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — с.144-146.
  • Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 672 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5.
  • Хёне Х. Чёрный орден СС. История охранных отрядов. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. — 542 с. — 6000 экз. — ISBN 5-224-03843-X.
  • Władysław Bartoszewski. Prawda o von dem Bachu (Truth on von dem Bach). — Poznań : Wydawnictwo Zachodnie, 1961. — P. 103.
  • Marek Dzięcielski. Pomorskie sylwetki (Pomeranian Biographies). — Toruń : Wydawnictwo Adam Marszałek, 2002. — P. 221—233. — ISBN 8373224912.
  • Tomasz Żuroch-Piechowski. «Eryk z Bogdańca, niewinny w Norymberdze». Tygodnik Powszechny 39/2006 (2006-09-24).
  • Patzwall, Klaus D., Scherzer, Veit. Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall, 2001. ISBN 3-931533-45-X.
  • Miller, Michael D. & Collins, Gareth. «SS-Obergruppenführer & General der Polizei (A–G)». Axis Biographical Research.
  • Еріх фон дем Бах на сайті Traces of War.
  • а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  • Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119391996 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  • а б Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.