Ері Оттерс
| Ері Оттерс | |
 | |
| Ліга | Онтарійська хокейна ліга |
|---|---|
| Заснована | 1996 |
| Історія | 1953-60 - Гамільтон Тайгер-Кьюбс 1960-74 - Гамільтон Ред Вінгз 1974-76 - Гамільтон Фінкапс 1976-77 - Сент-Кетерінс Фінкапс 1977-78 - Гамільтон Фінкапс 1978-84 - Брантфорд Александерс 1984-88 - Гамільтон Стілгокс 1988-96 - Ніагара-Фоллс Тандер 1996-зараз - Ері Отерс |
| Домашня арена | Ері Інсуренс Арена |
| Місто | Ері, Пенсільванія, США |
| Кольори | |
| Генеральний менеджер | .svg){kind=small} Шервуд Бессін
|
| Головний тренер | Кріс Кноблауч
|
 Ері Оттерс у Вікісховищі | |
«Ері Оттерс» (англ. Erie Otters) — американський молодіжний хокейний клуб, що представляє місто Ері, штат Пенсільванія. Команда виступає у середньозахідному дивізіоні західної конференції хокейної ліги Онтаріо. Домашнім майданчиком «видр» є Ері Інсуранс Арена, котра здатна вмістити до 5,5 тис. вболівальників.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Історія франшизи почалася в середині минулого століття, коли була створена команда «Гамільтон Тайгер Кьюбс». Наступні десятиліття клуб неодноразово змінював як свою назву, так і місце прописки. Нарешті в 1996 році команда «Ніагара-Фоллс Тандер» переїхала в американський штат Пенсільванія, де і був створений клуб «Ері Отерс».[2]
На нововму місці команда отримала солідну вболівальницьку підтримку: в середньому на домашніх матчах «Отерс» присутні більше 3,5 тисяч фанів.[3]
За 17 сезонів, проведених в ОХЛ, «видри» лише одного разу зуміли виграти кубка Робертсона (трофей, що вручається найкращій команді ОХЛ), у 2002 році. Того ж року команда брала участь у розіграші Меморіального кубку, однак поступилася на стадії півфіналу.
Результати по сезонах[ред. | ред. код]
Скорочення: І = Ігри, В = Виграші, Н = Нічиї, П = Поразки, ПО = Поразки не в основний час гри, ГЗ = Голів забито, ГП = Голів пропущено, О = Очки
| Сезон | Ліга | І | В | Н | П | ПО | ГЗ | ГП | О | Місце | Плей-оф |
| 1996-1997 | ОХЛ | 66 | 23 | 7 | 36 | - | 240 | 260 | 53 | 13-е з 17 | Програш в чвертьфіналі дивізіону |
| 1997-1998 | ОХЛ | 66 | 33 | 5 | 25 | 3 | 261 | 252 | 74 | 9-е з 18 | Програш в чвертьфіналі дивізіону |
| 1998-1999 | ОХЛ | 68 | 31 | 4 | 33 | - | 271 | 297 | 66 | 12-е з 20 | Програш в чвертьфіналі конференції |
| 1999-2000 | ОХЛ | 68 | 33 | 4 | 28 | 3 | 224 | 229 | 73 | 10-е з 20 | Програш в півфіналі конференції |
| 2000-2001 | ОХЛ | 68 | 45 | 10 | 11 | 2 | 264 | 171 | 102 | 1-е з 20 | Програш у фіналі конференції |
| 2001-2002 | ОХЛ | 68 | 41 | 4 | 22 | 1 | 246 | 218 | 87 | 4-е з 20 | Чемпіони |
| 2002-2003 | ОХЛ | 68 | 24 | 6 | 35 | 3 | 181 | 248 | 57 | 17-е з 20 | |
| 2003-2004 | ОХЛ | 68 | 29 | 6 | 26 | 7 | 221 | 212 | 71 | 10-е з 20 | Програш в півфіналі конференції |
| 2004-2005 | ОХЛ | 68 | 31 | 6 | 26 | 5 | 186 | 207 | 73 | 11-е з 20 | Програш в чвертьфіналі конференції |
| 2005-2006 | ОХЛ | 68 | 26 | - | 35 | 7 | 219 | 266 | 59 | 17-е з 20 | |
| 2006-2007 | ОХЛ | 68 | 15 | - | 50 | 3 | 209 | 378 | 33 | 20-е з 20 | |
| 2007-2008 | ОХЛ | 68 | 18 | - | 46 | 4 | 206 | 343 | 40 | 19-е з 20 | |
| 2008-2009 | ОХЛ | 68 | 34 | - | 29 | 5 | 233 | 239 | 73 | 11-е з 20 | Програш в чвертьфіналі конференції |
| 2009-2010 | ОХЛ | 68 | 33 | - | 28 | 7 | 257 | 259 | 73 | 11-е з 20 | Програш в чвертьфіналі конференції |
| 2010-2011 | ОХЛ | 68 | 40 | - | 26 | 2 | 281 | 227 | 82 | 9-е з 20 | Програш в чвертьфіналі конференції |
| 2011-2012 | ОХЛ | 68 | 10 | - | 52 | 6 | 169 | 338 | 26 | 20-е з 20 | |
| 2012-2013 | ОХЛ | 68 | 19 | - | 40 | 9 | 206 | 312 | 47 | 19-е з 20 | |
| 2013-2014 | ОХЛ | 68 | 52 | - | 14 | 2 | 312 | 170 | 106 | 2-е з 20 | Програш у фіналі конференції |
Гравці[ред. | ред. код]
Найвідоміші хокеїсти[ред. | ред. код]
- Бред Бойс
- Карло Колаяково
- Тім Коннолі
- Стів Монтадор
- Нік Палмьєрі
- Кріс Кемполі
- Стівен Валікет
- Майкл Рапп
- Райан О'Райллі
Номери, що не використовуються[ред. | ред. код]
- 16 — Бред Бойс, нападник (1998-2002, 233 матчі).
- 18 — Вінс Скотт, нападник (2003-2007, 202 матчі). Виведено з обігу 2010 року[4]
Український слід[ред. | ред. код]
За роки існування команди, за неї виступали двоє українців. Харків'янин Павло Штефан зіграв у складі «Ері» 18 поєдинків у сезоні 2000-2001 років. Інший українець, киянин Олександр Караульщук, провів в «Отерс» три повних сезони з 2001 по 2004 роки.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ erieevents.com. Erie Insurance Arena Facilities. Архів оригіналу за 14.02.2014. Процитовано 20.07.2013.(англ.)
- ↑ Franchise History. Архів оригіналу за 4 січня 2020. Процитовано 20.07.2013.(англ.)
- ↑ hockeydb.com. Erie Otters Statistics and History. Архів оригіналу за 22 квітня 2020. Процитовано 20.07.2013.(англ.)
- ↑ goerie.com (14.06.2010). Otters set to retire Scott's No. 18. Процитовано 20.07.2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)(англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт клубу [Архівовано 25 липня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
|
