Ескадрені міноносці типу «Дардо»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ескадрені міноносці типу «Дардо»
Cacciatorpediniere della Classe Dardo
RCT Freccia cartolina.jpg
Італійський ескадрений міноносець «Фреччаа»
Служба
Тип/клас ескадрені міноносці
Попередній клас типу «Навігаторі»
Наступний клас типу «Фольгоре»
Держава прапора Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
State Flag of Greece (1863-1924 and 1935-1973).svg Королівство Греція
Належність Naval jack of Italy (ca. 1900-1946).svg Королівські ВМС Італії
Naval Ensign of Greece (1863-1924 and 1935-1970).svg Королівські ВМС Греції
Корабельня Італія Cantiere navale di Riva Trigoso
Cantiere navale di Sestri Ponente
Замовлено 8
Закладено 8
Спущено на воду 8
Введено в експлуатацію 1929—1933
На службі 1931—1946
Загибель 6
Бойовий досвід Громадянська війна в Іспанії
Окупація Албанії
Друга світова війна
Середземномор'я
Мальтійські конвої
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 1 520 тонн (стандартна)
2 220 тонн (повна)
Довжина 95,95 м
Ширина 9,75 м
Висота 4,3 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парових турбіни Parsons
3 × парових котли Thornycroft
Гвинти 2
Потужність 44 000 к.с.
Швидкість 38,8 вузли (71,8 км/год)[1]
Дальність плавання 4 600 миль (8 520 км) на швидкості 12 вузлів
Екіпаж 165 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія 4 (2 × 2) × 120-мм гармати 120/50 Ansaldo
2 × 120-мм салютні гармати 120/15 OTO
Торпедно-мінне озброєння 6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів
54 глибинні бомби
Зенітне озброєння 2 × 37-мм зенітних гармати 40/39 Mod. 1915
4 × 13,2-мм зенітні кулемети Breda Mod. 31

Ескадрені міноносці типу «Дардо» (італ. Cacciatorpediniere della Classe Dardo), також ескадрені міноносці типу «Фречча» — клас військових кораблів з 8 ескадрених міноносців, що випускалися італійськими суднобудівельними компаніями з 1929 до 1931 рік для Королівських ВМС Італії та Греції.

Ескадрені міноносці типу «Дардо»[ред. | ред. код]

Королівські військово-морські сили Італії[ред. | ред. код]

Корабель Виготовлювач Закладено Спущено У строю Статус
1 «Дардо»
«Dardo»
Odero, Сестрі-Поненті 23 січня 1929 6 липня 1930 25 січня 1932 24 квітня 1945 року був підірваний німцями при відступу в морському порту Генуї
2 «Фречча»
«Freccia»
Cantieri Navali del Tirreno e Riuniti, Сестрі-Леванте 20 лютого 1929 3 серпня 1930 21 жовтня 1931 8 серпня 1943 року затонув у порту Генуї внаслідок бомбардування союзної авіації
3 «Саетта»
«Saetta»
CNT, Сестрі-Леванте 27 травня 1927 17 січня 1932 10 травня 1932 3 лютого 1943 року підірвався на міні, встановленої мінним загороджувачем «Абдель», і затонув на північний схід від Бізерти
4 «Страле»
«Strale»
Cantiere navale di Sestri Ponente, Сестрі-Поненті 20 лютого 1929 26 березня 1931 6 лютого 1932 21 червня 1942 сів на мілину поблизу мису Бон, покинутий напризволяще. 6 серпня 1942 року торпедований і знищений британським ПЧ «Турбулент»

Королівські військово-морські сили Греції[ред. | ред. код]

У 1929 році Греція замовила в Італії чотири есмінці типу «Дардо». Побудовані для грецького флоту кораблі («Ідра», «Спеце», «Псара» і «Кунтуріотіс») відрізнялися від оригінального проекту трохи коротшим корпусом, зменшеним містком і розміщенням артилерії в одинарних установках (4 × 1) по лінійно-піднесеної схемі.

Корабель Виготовлювач Закладено Спущено У строю Статус
1 «Ідра»
«Ύδρα»
Cantieri navali Odero, Сестрі-Поненті 21 жовтня 1931 листопад 1933 22 квітня 1941 року затонув у Саронічній затоці унаслідок авіаційного нальоту літаків Люфтваффе
2 «Спеце»
«Σπέτσαι»
Cantieri navali Odero, Сестрі-Поненті 1930 1932 травень 1933 У 1946 році списаний на брухт
3 «Псара»
«Ψαρά»
Cantieri navali Odero, Сестрі-Поненті 1932 1 травня 1933 20 квітня 1941 року затоплений у Саронічній затоці поблизу Мегари під час авіаційного нальоту німецьких літаків
4 «Кунтуріотіс»
«Κουντουριώτης»
Cantieri navali Odero, Сестрі-Поненті 1929 29 серпня 1931 листопад 1932 У 1946 році списаний на брухт

Конструкція[ред. | ред. код]

Ескадрені міноносці типу «Дардо» призначались для спільних дій з крейсерами типу «Зара». Тому до них висувались підвищені вимоги щодо швидкості та дальності плавання. Вони розроблялись на основі есмінців типу «Турбіне», але з потужнішою енергетичною установкою, новими 120-мм гарматами та додатковими бортовими цистернами. Це все призвело до збільшення розмірів корабля, в основному ширини.

Спочатку планувалось розмістити 2 димові труби, як і на «Турбіне», але з метою звільнення місця для раціонального розміщення зенітного озброєння димоходи всіх трьох котлів об'єднали в одну масивну трубу.

Основним недоліком есмінців типу «Дардо» стала погана остійність, яка була викликана застосуванням бортових паливних цистерн та збільшенням маси озброєння і систем управління вогнем. Особливо гостро проблема проявлялась після використання більшої частини палива, тому на практиці частину нафти доводилось залишати, що призводило до зменшення дальності плавання. Згодом почали заміщувати нафту водою, що негативно позначилось на якості палива. Крім цього, на всіх кораблях розмістили 90-100 т баласту, що разом з конструктивним перевантаженням призвело до збільшення водотоннажності з 1 205 до 1 400 т і серйозної втрати швидкості. В реальних умовах експлуатації есмінці рідко могли перевищити швидкість у 30 вузлів.

Після вступу Італії у війну на всіх кораблях застарілі 40-мм зенітні гармати та 13,2-мм кулемети замінили на 5-6 20-мм автомати «Breda 20/65 Mod. 1935».

У 1941-1942 роках з «Дардо», «Фречча» та «Саетта» зняли кормовий торпедний апарат, замість нього встановили дві 37-мм зенітні гармати.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Brescia, Maurizio (2012). Mussolini's Navy: A Reference Guide to the Regina Marina 1930–45. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-544-8. (англ.)
  • Gardiner, Robert; Chesneau, Roger (1980). Conway's All The World's Fighting Ships 1922–1946. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-146-7. (англ.)
  • Whitley, M.J. (2000). Destroyers of World War 2: An International Encyclopedia. Cassell Publishing. ISBN 1-85409-521-8. (англ.)
  • Брагадин М. А. Битва за Средиземное море. Взгляд побежденных. — М.: АСТ, 2001. — 624 с. — 8000 экз. — ISBN 5-17-002636-6.(рос.)
  • Дашьян А. В., Патянин С. В., Митюков Н. В., Барабанов М. С. Флоты Второй мировой. — М.: Яуза, Коллекция, Эксмо, 2009. — 608 с. — 2500 экз. — ISBN 978-5-699-33872-6.(рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
Джерела
  1. у дійсності швидкість рідко перевищувала 30 вузлів (55,56 км/год)