Ескадрені міноносці типу «Команданті Медальє д'Оро»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ескадрені міноносці типу «Команданті Медальє д'Оро»
Classe Comandanti Medaglie d'Oro
Макет ескадреного міноносця типу «Команданті Медальє д'Оро»
Служба
Тип/клас ескадрені міноносці
Держава прапора Королівство Італія
Належність Королівські ВМС Італії
Замовлено 20
Закладено 9
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 2 100 тонн (стандартна)
3 000 тонн (повна)
Довжина 120,70 м
Ширина 12,3 м
Осадка 3,6 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парові турбіни
3 × триколекторні парові котли
Потужність 60 000 к.с.
Швидкість 35 вузлів
Дальність плавання 3 300 миль на швидкості 20 вузлів
Екіпаж 15 офіцерів
262 матроси
Озброєння
Артилерія 4 × 135-мм гармати «OTO/Ansaldo 135/45»
Торпедно-мінне озброєння 6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів
52 міни
Зенітне озброєння 12 x 37-мм гармат «37 mm/54 Breda»

Ескадрені міноносці типу «Команданті Медальє д'Оро» (італ. Classe Comandanti Medaglie d'Oro) — серія ескадрених міноносців ВМС Італії 1940-х років, яка так і не була введена у стрій.

Свої назви кораблі отримали на честь загиблих офіцерів італійського флоту, посмертно нагороджених золотою медаллю «За військову доблесть».

Історія створення[ред. | ред. код]

Ескадрені міноносці типу «Команданті Медальє д'Оро» були розроблені із врахуванням досвіду початкового етапу війни. Розробка почалась наприкінці 1940 року і завершилась у 1942 році.

Всього планувалось побудувати 24, пізніше лише 20 кораблів трьома серіями, але реально встигли закласти лише 9 з них («Comandante Baroni», «Comandante Borsini» і «Comandante Margottini» на верфі «Odero-Terni-Orlando» в Ліворно, «Comandante Botti» і «Comandante Ruta»   на верфі «Cantieri Ruiniti dell'Adriatico» в Трієсті, «Comandante de Cristofaro» і «Comandante Toscano»  — на верфі «Cantiere del Tirrero» в Ріва Трігозо, «Comandante Casana» і «Comandante Dell'Anno» — на верфі «Cantieri Navali Riuniti» в Анконі).

У 1943 році, після капітуляції Італії, всі кораблі були захоплені німцями, але вони не робили спроб добудувати їх.

Конструкція[ред. | ред. код]

Спочатку кораблі розроблялись як модифікований варіант есмінців типу «Сольдаті». Але згодом вони трансформувались у 2000-тонний корабель з більшими розмірами.

Розглядались різні варіанти розміщення 135-мм гармат (як окремо, так і спарено), але зрештою зупинились на чотирьох одногарматних баштах. Зенітне озброєння складалось 12 x 37-мм гармат «37 mm/54 Breda».

Торпедно-мінне озброєння складалось з 6 строєних 533-мм торпедних апаратів. Есмінець міг нести 52 міни, а також мав 2 бомбомети для глибинних бомб.

Щоб зберегти прийнятну швидкість, потужність силової установки збільшили до 60 000 к.с. Вона складалась з 3 триколекторних парових котлів та 2 парових турбін.

Представники[ред. | ред. код]

Назва корабля Верф На честь кого названий
Comandante Margottini O.T.O., Livorno Карло Марготтіні (1899 –1940) [1]
Comandante Baroni Енріко Бароні (1892–1940)[2]
Comandante Borsini Костантіно Борсіні (1906–1940) [3]
Comandante Botti C.R.D.A., Monfalcone Уго Ботті (1903–1940)[4]
Comandante Casana C.N.R., Ancona Костанцо Казана (1900–1942)[5]
Comandante Corsi C.R.D.A., Monfalcone Луїджі Корсі (1898–1941)[6]
Comandante De Cristofaro Cantieri del Tirreno, Riva Trigoso П'єтро де Крістофаро (1900–1941)[7]
Comandante Dell'Anno C.N.R., Ancona Франческо дель Анно (1902–1941)[8]
Comandante Esposito C.R.D.A., Monfalcone Станіслао Еспозіто (1898–1942)[9]
Comandante Fiorelli Уго Фйореллі (1893–1941)[10]
Comandante Fontana O.T.O., Livorno Джузеппе Фонтана (1902–1941)[11]
Comandante Giannattasio C.R.D.A., Monfalcone Вітторіо Джаннанастасіо (1904–1941)[12]
Comandante Giobbe Cantieri del Tirreno, Riva Trigoso Джорджо Джоббе (1906–1941)[13]
Comandante Giorgis Джорджо Джорджіс (1897–1941)[14]
Comandante Milano C.R.D.A., Monfalcone Маріо Мілано (1907–1941)[15]
Comandante Moccagatta O.T.O., Livorno Вітторіо Моккагатта (1903–1941)[16]
Comandante Novaro C.R.D.A., Monfalcone Умберто Новаро (1891–1940)[17]
Comandante Rodocanacchi O.T.O. , Livorno Джорджо Родоканаккі (1897–1941)[18]
Comandante Ruta C.R.D.A., Monfalcone Маріо Рута (1911–1940)[19]
Comandante Toscano Cantieri del Tirreno, Riva Trigoso Сальваторе Тоскано (1897–1941)[20]

Література[ред. | ред. код]

  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946. — London: Conway Maritime Press, 1980. — ISBN 0-85177-146-7. (англ.)
  • Эсминцы Второй мировой:первый в мире полный справочник /Александр Дашьян. — Москва: Эксмо, Яуза, 2019. — 416 с. — ISBN 978-5-04-098439-8. (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Capitano di vascello Carlo Margottini.
  2. ↑ Capitano di vascello Enrico Baroni.
  3. ↑ Capitano di Corvetta Costantino Borsini.
  4. ↑ Capitano di Corvetta Ugo Botti.
  5. ↑ Capitano di Fregata Costanzo Casana.
  6. ↑ Capitano di Vascello Luigi Corsi.
  7. ↑ Capitano di Fregata Pietro De Cristofaro.
  8. ↑ Capitano di Fregata Francesco Dell'Anno.
  9. ↑ Capitano di vascello Stanislao Esposito.
  10. ↑ Capitano di Fregata Ugo FIORELLI.
  11. ↑ Capitano di Fregata Giuseppe Fontana.
  12. ↑ Capitano di Fregata Vittorio Giannattasio.
  13. ↑ Capitano di Corvetta Giorgio GIOBBE.
  14. ↑ Capitano di vascello Giorgio Giorgis.
  15. ↑ Capitano di corvetta Mario Milano.
  16. ↑ Capitano di Fregata Vittorio Moccagatta.
  17. ↑ Capitano di vascello Umberto Novaro.
  18. ↑ Giorgio Rodocanacchi Capitano di vascello.
  19. ↑ Tenente di vascello Mario Ruta.
  20. ↑ Capitano di vascello Salvatore Toscano.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ескадрені_міноносці_типу_«Команданті_Медальє_д%27Оро»&oldid=37766837