Ескадрилья

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ескадрилья

Ескадри́лья (фр. escadrille — маленький ескадрон) — у військово-повітряних силах, армійської або морської авіаціїпідрозділ, що складається з кількох військових літаків та їх екіпажів, зазвичай одного типу, як правило, від 12 до 24 літаків, іноді розділених на три або чотири ланки, залежно від типу літака і повітряних сил. Наземні ескадрильї, оснащені літаками більш важкого типу, такими як дальні бомбардувальники, вантажні літаки або заправники, мають близько 12 літаків як типовий дозвіл, тоді як більшість наземних винищувачів мають дозволену кількість від 18 до 24 літаків.

У морській авіації ескадрильї морського та наземного базування зазвичай мають меншу кількість літаків, починаючи від чотирьох для раннього попередження до 12 для винищувачів/атаки.

У більшості збройних сил, дві або більше ескадрильї утворюють групу або крило. Деякі військово-повітряні сили (включаючи ВПС США, Королівські ВПС Нідерландів, Бельгійський повітряні сили, ВПС Німеччини, ВПС та ВПС Республіки Сінгапур) також використовують термін «ескадрилья» для нелітаючих наземних підрозділів (наприклад, радіолокаційні ескадрильї, ракетні ескадрильї, ескадрильї технічного обслуговування літаків, ескадрильї сил безпеки, ескадрильї цивільної інженерії, ескадрильї полігонів, ескадрильї управління дальністю, ескадрильї погодних умов, медичні ескадрильї, тощо).

Зміст[ред. | ред. код]

Перші спроби формування ескадрильї були здійснені у Франції напередодні Першої світової війни, в 1912 році. Спочатку, таким терміном назвали групу різнорідної авіації, яка водночас була здатна виконувати схожі завдання: вести повітряну розвідку, діяти як винищувачі, проводити бомбардування тощо. Як правило, вони нараховували не більш ніж 6 аеропланів в кожній[1]. З початком світової війни ескадрилья стає базовим автономним формуванням у військовій авіації у Збройних силах Франції.

Згодом до штату ескадрилей почали надходити лише однотипні літаки, вони мали постійний льотний та наземний аеродромний склад, а також наземний транспорт та розкладні польові ангари[2] . На середину 1915 року у французьких ВПС вже було 119 ескадрилей 10 типів: 14 винищувальної авіації, 50 — бомбардувальної, решта включала в себе формування розвідувальної, корегувальної та авіації зв'язку.

За час Верденської битви 1916 року ескадрильї винищувальної авіації почали перекомпоновувати у більші структури для оптимізації керування ними та легкості управління в бою[3].

За часів Другої світової війни типова британська ескадрилья мала 18 бойових літаків, американська від 24 до 40. Водночас, Французькі ПС дотримувались цифри 12, польські ВПС — 10 та італійські — 9. Звичайно 2-3 ескадрильї в британських ПС формували ескадрон (англ. Squadron), у Люфтваффе — штаффель (нім. Staffel), у Франції та Італії — групу (фр. Groupe або італ. gruppo відповідно), Польщі — дивізіон (пол. dywizjon). Німецький «штаффель», як правило, мав половину від чисельності англо-американців. Британський авіаційний ескадрон був еквівалентним німецької ескадрі «гешвадер» (нім. Geschwader), що за розмірами скоріше відповідало крилу.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Радянська військова енциклопедія. «ТАШКЕНТ» — ЯЧЕЙКА» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1981. — Т. 8. — С. 608. — ISBN 00101-150. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (англ.) French manœuvres. The Aeroplane 5: 262. 3 липня 1913. 
  2. (англ.) Christopher Chant (1979). The illustrated history of the air forces of World War I & World War II. Galley Press. с. 28–32. ISBN 978-0-86136-792-4. 
  3. (англ.) David F. Burg; L. Edward Purcell (31 березня 2004). 29 February 1916. Almanac of World War I. University Press of Kentucky. с. 104.