Еспарцет пісковий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еспарцет пісковий
Onobrychis arenaria 250411.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Papilionoideae)
Рід: Еспарцет (Onobrychis)
Вид: Еспарцет пісковий
Біноміальна назва
Onobrychis arenaria
(Kit.) DC., 1825
Підвиди
Onobrychis arenaria subsp. cana(Boiss.) Hayek
Onobrychis arenaria subsp. lasiostachya(Boiss.) Hayek
Onobrychis arenaria subsp. miniata(Steven) P.W.Ball
Onobrychis arenaria subsp. sibirica(Besser) P.W.Ball
Onobrychis arenaria subsp. tommasinii(Jord.) Asch. & Graebn.[1]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Onobrychis arenaria
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Onobrychis arenaria
EOL logo.svg EOL: 704030
IPNI: 509840-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 83864

Еспарцет пісковий[2], еспарцет піщаний[3], або донськи́й, або дніпро́вський (Onobrychis arenaria)[1] — багаторічна рослина родини Бобових, поширений у помірній Євразії від Франції до Монголії та Сибіру. Вид занесений до Червоних книг Латвії та Естонії. Лікарська, кормова і медоносна культура.

Опис[ред. | ред. код]

Темніший варіант забарвлення квіток

Трав'яниста рослина заввишки 30-60 см, буває 90 — 120 см. Корінь від середнього до довгого (у степах може сягати 2,5 м), розгалужений, жовтуватий. Стебла численні, прямі або висхідні, розгалужені, у нижній частині дерев'янисті. З віком їх чисельність збільшується до 20-30 штук, причому нові пагони наростають по периферії, а центральні при цьому часто не поновлюються. Бруньки відновлення розташовані біля основи цьогорічних пагонів і в пазухах листків. Прилистки коричневі, яйцеподібні, по краю війчасті, нижні зрощені, а верхні — вільні, трикутні. Листки в нижній частині стебла на довгих черешках, у верхній — на коротких, зверху голі, знизу притиснутоопушені, складні, непарнопірчасті, кожен листок складається з 6-25 пар довгастих, дрібних листочків. Жилкування пірчасте.

Суцвіття — густі китиці завдовжки 14-20 см, розташовані на довгих, безлистих квітконосах. Приквітки ланцетні, загостерні, плівчасті, завдовжки 2,5-3 мм. Квітконіжки завдовжки 2-2,5 мм. Чашечка короткоопушена, завдовжки 3-6 мм. Віночок завдовжки 7-10 мм, від блідо-рожевого до майже фіолетового, з великим округлим смугастим прапорцем.

Плід — однонасінний, напівкулястий, по гребеню короткозубчастий біб, завдовжки 4-5 мм.[4] Під час дозрівання він не розкривається, а опадає. Насінина довгаста, коричнева, з дрібноопушеною поверхнею.

Диплоїдний набір хромосом складає 14, або 7 пар.

Поширення та екологія[ред. | ред. код]

Ареал виду широкий і охоплює терени Центральної та Східної Європи, Кавказ і південь Сибіру. На півночі зона розповсюдження доходить до східних балтійських країн, де, втім, ця рослина доволі рідкісна.

В Україні зростає на лісових галявинах, в чагарниках, на степових схилах і суходільних луках — в західному Лісостепу і західній частині Степу. Кормова[3].

Рослина світлолюбна, морозо- та посухостійка.[5] Росте на суходільних луках, у степах, по краям чагарникових заростей, на кам'янистих виходах породи, інколи на піщаних ґрунтах.

Пагони відновлення закладаються у жовтні, зимують під відмерлим листям і торішніми пагонами і починають свій ріст у березні. Цвітіння триває з травня до початку серпня, плодоношення відбувається у липні-серпні.

Значення і статус виду[ред. | ред. код]

Еспарцет піщаний на марці Латвії

Медоносна рослина. В Україні культивується. Також кормова рослина для худоби, лікарська рослина. Трава еспарцету піщаного багата на каротин, аскорбінову кислоту, плоди містять 7-8% олії.[6]

Також містить флавоноїди кверцетин, астрагалін[en], формонетін[en], гіперозид[en], 7-гідрокси-6,4'-діметилоксиізофлавон, ізокверцетин[en], кемпферол[en], рутин, вестітол.[7]

Внесений до Червоних книг Естонії і Латвії.[4]

Синоніми[ред. | ред. код]

  • Hedysarum arenarium Kit.
  • Onobrychis arenaria subsp. arenaria
  • Onobrychis borysthenica (Sirj.) Klokov
  • Onobrychis brachypus Vassilcz.
  • Onobrychis sativa
  • Onobrychis tanaitica Spreng.
  • Onobrychis viciifolia sensu auct.fl.Ross.
  • Onobrychis viciifolia subsp. arenaria (Kit.) Thell.[1]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]