Естер Петерсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Естер Петерсон
Esther Peterson (1962).jpg
Народилася 9 грудня 1906(1906-12-09)[1][2][3]
Прово, Юта, США
Померла 20 грудня 1997(1997-12-20)[1][2][3] (91 рік)
Вашингтон, США
Країна Flag of the United States.svg США
Діяльність лобіст
Alma mater Університет Бригам Янг
Знання мов англійська[4]
Нагороди

Естер Еггертсен Петерсон (9 грудня 1906 р. — 20 грудня 1997 р.) — американська державна та громадська діячка шведського походження, феміністка.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Дочка данських іммігрантів Естер Еггертсен виросла в сім'ї мормонів у місті Прово, штат Юта. Закінчила Університет Брігама Янга у 1927 році зі ступенем в області фізичного виховання, а також магістратуру педагогічного коледжу Колумбійського університету у 1930 році. Провела кілька навчальних програм у 1930-х, в тому числі один в інноваційній літній школі «Брін Мауро» для робітників промисловості.

Згодом переїхала до Нью-Йорку, де одружилася з Олівером Петерсоном. У 1932 році вони переїхали до Бостона, де викладали у школі Вінсора та добровільно працювали в YWCA.

Кар'єра[ред. | ред. код]

У 1938 році Петерсон стала організаторкою Американської федерації вчителів і подорожувала Новою Англією. У 1944 році Петерсон стала першою лобісткою Національної ради з трудових відносин у Вашингтоні. У 1948 році Державний департамент запропонував її чоловікові посаду дипломата у Швеції. Сім'я повернулася до Вашингтону в 1957 році і Петерсон приєдналась до Департаменту промислового союзу AFL-CIO, стала першою жінкою-лобістом.

Обіймала посаду секретарки праці та директорки жіночого бюро США при президенті Джоні Ф. Кеннеді. У 1964 році президент Ліндон Джонсон призначив Петерсон на новостворену посаду Спеціальної помічниці у справах споживачів. Пізніше вона буде виконувати обов'язки директорки президента Джиммі Картера в Управлінні у справах споживачів.

Петерсон також була віцепрезидентом з питань споживчих питань Корпорації Giant Food і президентом Національної ліги споживачів .

Отримала Президентську медаль свободи в 1981 р. В 1993 році її призначили делегаткою Організації Об'єднаних Націй як представницю ЮНЕСКО. У тому ж році Петерсон було введено до Національної жіночої зали слави.

Петерсон померла 20 грудня 1997 року.

Примітки[ред. | ред. код]

Категорія:Феміністки другої хвилі