Естонці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Естонці
eestlased
Загальна кількість 1,100,000
Найбільші розселення Естонія Естонія: 909,307[1]


Фінляндія Фінляндія: 48,354[2]
Flag of the United States.svg США: 27,113[3]
Канада Канада: 23,180–50,000[4][5]
Швеція Швеція: 25,509[6]
Росія Росія: 17,875[7]
Велика Британія Велика Британія: 14,000[8]
Франція Франція: 12,590
Австралія Австралія: 7,543[9]
Німеччина Німеччина: 5,000
Норвегія Норвегія: 2,871[10]
Україна Україна: 2,868[11]
Ірландія Ірландія: 2,560[12]
Латвія Латвія: 2,000[13]
Бельгія Бельгія: 2,000[14]

Ісландія Ісландія: 111[15]
Близькі етнічні групи Сету, Фіни, Карели, Вепси, Водь, Іжора
Мова естонська
Релігія лютерани, православні, атеїсти

Есто́нці (eestlased — самоназва з середини 19 ст., до цього maarahvas — буквально «народ своєї землі») — народ, що складає основне населення Естонії.

Розселення[ред.ред. код]

Загальна чисельність становить 1 100 000. Найбільша громада проживає в Естонії — 930 тис. Невеликі групи естонців проживають в Ленінградській, Псковській та Омській областях Росії, в Латвії та в Україні. Також в Канаді, США, Швеції та Австралії.

Естонці в Україні[ред.ред. код]

Естонці поселилися в Україні в 18611877 роках у Криму. Це були учасники сектантського руху, спрямованого проти соціального і релігійного гноблення з боку прибалтійських поміщиків і духовенства. Дотепер збереглося кілька невеликих естонських селищ у Красногвардійському районі Криму[1].

За даними перепису населення 2001 року в Україні проживало 2868 естонців.

Історія[ред.ред. код]

Естонці — народ, що утворився в результаті змішування місцевих фіномовних племен з балтськими, скандинавськими та слов'янськими племенами. В складі естонців виділяється етнічна група або навіть окремий народ сету, що зазнав сильного східнослов'янського впливу.

Естонці сформувалися в Східній Прибалтиці на основі змішання стародавнього аборигенного населення і фіно-угорських племен, що прийшли зі сходу в III тисячолітті до нашої ери. Пізніше вони увібрали фіно-угорські, балтські, германські й слов'янські елементи. До I тисячоліття нашої ери склалися основні угрупування естських племен, до XIII століття склалися територіальні об'єднання-мааконди:

  • Уганді і Сакала на півдні,
  • Вірумаа, Ярвамаа, Харьюмаа і Рявала на півночі,
  • Ляенемаа і Сааремаа на заході Естонії.

З початку XIII століття почалася експансія Лівонського ордену на Південь і данців на Північ Естонії. До 1227 територія Естонії була включена в землі Лівонського ордену, в 1238-1346 північна частина Естонії (Рявала, Гар'юмаа і Вірумаа) належала Данії. Естонці були обернені в католицтво. В результаті Лівонської війни 1558-83 років територія Естонії була поділена між Річчю Посполитою (південна частина), Швецією (північна частина) і Данією (острів Сааремаа). До середини XVII століття Естонія відійшла до Швеції.

Реформація, розповсюдження богослужіння і книгодрукування, з кінця XVII століття — шкільного навчання естонською мовою сприяли формуванню естонської національної культури. У 1632 в Дерпті створюється університет з навчанням латиною і шведською, пізніше — німецькою мовою (сучасний Тартуський університет).

В ході Північної війни 1700-21 Естонію увійшла до складу Росії. Північна Естонія утворила Естляндську губернію, південна увійшла до складу Ліфляндської губернії. У XIX столітті внаслідок аграрних реформ і розвитку капіталізму посилюється переселенський рух естонського селянства у внутрішні області Росії і міста. Зросла чисельність Естонців у міському населенні (у 1897 63% жителів Таллінну). Розвивається естонський національний рух.

Після Жовтневої революції в лютому 1918 була проголошена незалежна Естонська республіка, окупована потім німцями (до листопада 1918); з кінця листопада 1918 по січень 1919 на частини території Естонії існувала проголошена більшовиками Естонська радянська республіка. У 1940 Естонська республіка була включена до складу СРСР. У 1991 Естонія стала незалежною.

Мова[ред.ред. код]

Розмовляють естонською мовою прибалтійсько-фінської підгрупи угро-фінської групи уральської сім'ї. Діалекти:

  • північний (середньо-північний, острівний, східний і західний говори),
  • південний (мулькський, тартуський і вируський говори),
  • північно-східний прибережний.

Літературна мова на основі північного діалекту, писемність (з 16 століття) на основі латинської графіки.

Релігія[ред.ред. код]

Віруючі — в основному лютерани, широко поширені пієтистські течії (баптисти, адвентисти, гернгутери). Православні, в основному сету, що проживають на південному сході Естонії і в Печорському районі Псковської області.

Культура[ред.ред. код]

Традиційна культура західної і північної Естонії зазнала потужного германського і фінського впливу, південна і східна — балтського і східнослов'янського.

Духовна культура[ред.ред. код]

Фольклор

Фольклор включає рунічні пісні, на основі яких складений національний епос «Кальовіпоег» (Kalevipoeg, 1857-61), пісні, казки.

Старовинні музичні інструменти — каннел (kannel, типу гусел), дерев'яні труби, козині ріжки, сопілки, волинки.

У 18 столітті розповсюджується скрипка, в 19 столітті утворюються духові оркестри, розвивається хорове мистецтво. У 1869 проводиться перше вссестонське співецьке свято. Зберігаються деякі народні звичаї, наприклад святкування Іванова дня із запаленням багать, піснями, гойданням на гойдалках.

Розвинено прикладне мистецтво (візерункове ткання, вишивка і в'язання, плетіння мережив, обробка шкіри, срібла, на заході — різьблення і випалювання по дереву і ін.).

Матеріальна культура[ред.ред. код]

Естонки у святковому вбранні. Початок ХХ ст.

Заняття[ред.ред. код]

Головним заняттями естонців були землеробство (жито, ячмінь, льон, боби), ріллі, тваринництво (молочна худоба, свині, вівці). З 2-й половини 19 століття розповсюджуються товарне виробництво льону, картоплі, молочне тваринництво, рибальство. Розвивається промисловість, головним чином текстильна і машинобудування.

Варіанти національного костюму естонців
Варіанти національного костюму естонців

Житло[ред.ред. код]

Якнайдавніші сільські поселення — села купчастого і рядового планування, на півдні — також однодвірні і розкидані поселення. Основне традиційне житло — житлова клуня (рехетуба) — зрубова трикамерна споруда з високим солом'яним дахом; центральне житлове приміщення, опалювальне по-чорному (клуня), використовувалося також для просушування снопів; примикаючі приміщення — холодна комора-камора (kamber) і тік (rehealune). Інші споруди садиби — кліть (ait), хлів (laut), літня кухня (köök), лазня (saun). В кінці 19 століття у заможних селян число камір росте, в них влаштовуються спальні, з'являються печі з димарем. Іноді житло будують окремо, залишаючи за клунею тільки господарське призначення. У 20 столітті розповсюджуються будинки типу котеджів.

Національний одяг[ред.ред. код]

Традиційний жіночий одяг середини 19 століття — сорочка туниковидного крою (särk, hame), смугаста спідниця (seelik, kört), тканий пояс, верхня суконна коротка кофта в талію (kampsun) або безрукавка (liistik). На півночі поширена коротка блуза з пишними рукавами (käised). Заміжні жінки носили фартух, рушниковий головний убір (linik), пізніше — полотняний чіпець (tanu), на півночі і заході — убір типу кокошника (pottmüts, kabimüts). Головний убір дівчат — вінець на твердій основі (pärg) або стрічка. Характерне льняне (õlalinik, kaal) або шерстяне покривало (sõba). Святковий одяг прикрашався срібними фібулами — конічними (sõlg) і плоскими (prees), ланцюжками з монетами і намистами; особливо рясні нагрудні прикраси сету. Жіночий одяг сету відрізняли російські елементи: рубаха-долгорукавка (пізніше — т.з. новгородського типу з широкими рукавами) і глухий косоклинний сарафан (rüüd, sukman). Головний убір — рушниковий линик, дівчата носили вінець російського типу (vanik).

Чоловічий одяг — туниковидна сорочка з прямим розрізом коміра (särk), штани — довгі або по (püksid) коліна, жилет (vest), куртка (vammus), повстяний капелюх (kaap). У сету була поширена російська косоворотка. Верхній чоловічий і жіночий одяг — каптан, взимку шуба.

Взуття — шкіряні постоли (pastlad), у свята — туфлі у жінок, високі чоботи у чоловіків. Були поширені в'язані кольорові рукавички (kindad), панчохи (sukad), шкарпетки (sokid).

Кухня[ред.ред. код]

Докладніше у статті Естонська кухня

Основна традиційна їжа — житній хліб (leib), каші (головним чином ячмінні), юшки, овочі (бруква, ріпа, капуста, з 19 століття — картопля), риба, кисле молоко, м'ясо (солона і копчена свинина, баранина, яловичина).

Напої — квас (taar), пиво (õlu).

До свят випікали чистий житній або пшеничний хліб (sepik), готували ковбаси (на півдні — кров'яні, на півночі — «білі», з начинкою з крупи), холодець (sült, jaheliha). Для півдня характерний сир (sõir).

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. ^  Наулко В. Естонське населення в Україні // Народна творчість та етнографія. 1970. № 5

Примітки[ред.ред. код]

  1. Population by ethnic nationality. Statistics Estonia. 30 March 2012. Процитовано 30 March 2012. 
  2. Tilastokeskus - Population. Процитовано 17 March 2015. 
  3. Total ancestry categories tallied for people with one or more ancestry categories reported 2013 American Community Survey 1-Year Estimates. United States Census Bureau. Процитовано 2 September 2014. 
  4. Estonian Embassy in Ottawa. estemb.ca. 
  5. Canada-Estonia Relations. Процитовано 17 March 2015. 
  6. Eestlased Rootsis. 
  7. ВПН-2010. Процитовано 17 March 2015. 
  8. United Kingdom. Ethnologue. Процитовано 17 March 2015. 
  9. 2054.0 Australian Census Analytic Program: Australians' Ancestries (2001 (Corrigendum)). Australian Bureau of Statistics. 2001. Процитовано 17 September 2011. 
  10. Population, by Norwegian/foreign citizenship and country background. Statistics Norway. 1 January 2011. Процитовано 17 September 2011. 
  11. The distribution of the population by nationality and mother tongue. State Statistics Committee of Ukraine. 2001. 
  12. CSO - Statistics: Persons usually resident or present in the State on Census Night, classified by place of birth and age group
  13. On key provisional results of Population and Housing Census 2011. Central Statistical Bureau of Latvia. 2012. 
  14. Estemb in Belgium and Luxembourg. Процитовано 17 March 2015. 
  15. Dialog. rannsokn.hagstofa.is.