Естрин Яків Борисович
| Яків Борисович Естрін | |
|---|---|
| Оригінал імені | Яков Борисович Эстрин |
| Країна |
 СРСР |
| Народження |
21 квітня 1923 Москва |
| Смерть |
2 лютого 1987 (63 роки) Москва |
| Титул | Міжнародний майстер (1975), Гросмейстер ІКЧФ (1966) |
Яків Борисович Естрін (рос. Яков Борисович Эстрин (21 квітня 1923, Москва - 2 лютого 1987 в Москві) – російський шахіст i шаховий суддя, гросмейстер з заочних шахів від 1966 року, міжнародний майстер від 1976 року[1], сьомий чемпіон світу з заочних шахів.
Шахова кар'єра[ред. | ред. код]
До кінця 1960-х років виступав майже виключно на турнірах у СРСР, зокрема, багаторазово в півфіналах чемпіонату країни а також у чемпіонаті Москви. 1946 року поділив 2-4-те місце на чемпіонаті РРФСР. 1949 року посів 3-тє місце на чемпіонаті Москви (позаду Юрія Авербаха i Андора Лілієнталя, перед Володимиром Симагіним), здобув за те досягнення звання майстра спорту. Досягнув кількох успіхів на міжнародній арені, перемігши, зокрема, в таких містах як: Бургас (1969), Приморсько (1970), Албена (1973), Августів (1974, разом з Юліаном Гралкою, Янушем Шукштою i Генриком Добошем), а також Лейпциг (1976).
Найвищих успіхів у кар'єрі досягнув у заочній грі, двічі завойовував нагороди чемпіонату світу: 1971 року – бронзову[2], a 1976-го – золоту[3]. Серед інших успіхів: 1-2-ге місце на 5-му чемпіонаті СРСР (1962), 2-3-тє місце на меморіалі В'ячеслава Рагозіна (1966), а також перемога в командному заліку на 8-й олімпіаді з заочних шахів (1982).
1977 року здобув звання міжнародного майстра. За даними ретроспективної рейтингової системи Chessmetrics, найвище перебував у грудні 1953 року, (63-тє місце у світі), крім того найвищий рейтинг ФІДЕ мав станом на липень 1974 року (2595, 90-те місце у світі)[4].
Крім шахових успіхів, став відомий як автор шахових книжок і теоретичних праць, зокрема, про Захист Ґрюнфельда (Москва 1959) і Захист двох коней (Москва 1970). Разом з Василем Пановим написав підручник з шахових дебютів, який витримав кілька видань. Його книжки виходили, зокрема, в Англії, Данії, Німеччині, США та Угорщині.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ФІДЕ rating history :: Estrin, Yakov B. Архів оригіналу за 26 травня 2018. Процитовано 30 жовтня 2017.
- ↑ ICCF - 6th CC World Championship Final. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 30 жовтня 2017.
- ↑ ICCF - 7th CC World Championship Final. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 30 жовтня 2017.
- ↑ Chessmetrics Player Profile: Yacov Estrin. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 жовтня 2017.
Література[ред. | ред. код]
- Litmanowicz W., Giżycki J. Szachy od A do Z. — Warszawa, 1986. — T. I. —, str. 233-234.
- Chess Dates: Y. Estrin (англ.) (архів)
Посилання[ред. | ред. код]
- Партії Якова Естріна в базі Chessgames
|
