Етимологія і фонетика в южноруській літературі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Етимологія і фонетика в южноруській літературі
Жанр мовознавство
Автор Іван Франко
Опубліковано українською 1894
Іван Франко

Етимологія і фонетика в южноруській літературі — мовознавче дослідження Івана Франка, яке присвячене аналізу боротьби між прихильниками етимологічного та фонетичного використання в українській літературній мові[1]. Робота вперше опублікована в часописі «Народ» №13-14, №15 у 1894 році. Пізніше опубліковане окремим виданням у Коломиї того ж року.

Опис[ред. | ред. код]

У своїй статті Іван Франко розглядав історію правопису української мови Наддніпрянської України та суперечки щодо правопису в Східній Галичині[2]. В історичному аналізі письменства XI–XVI ст. Франко відзначав різницю між писемною та живою мовою, яка у частині запозичень потрапила до самого письма. Він вступив у полеміку із прибічниками етимологічного правопису та з наукової точки зору аргументував переваги фонетичного правопису для української мови. З головних тез спростування дослідники виділяють заперечення прибічників етимологічного правопису Івана Франка у тому, що понад тисяча років використовувався лише етимологічний погляд та відсутність традиції фонетичного правопису[3].

Вчений детально проаналізував також інші питання староукраїнського правопису, зокрема тенденцію щодо викидування ъ. Він стверджував, що це з'явилось вже XIII та XIV ст.[4].

Кирило і Мефодій – коли справді вони видумали словʼянські, кирильські письмена, писали ними первісно фонетично і то так, що ми нині мусимо подивляти їх тонкий слух і добре чуття до різних звукових осібностей словʼянської мови.

«Етимологія і фонетика в южноруській літературі»[5]

У своїй характеристиці нової літературної мови Іван Франко відзначав, що вона утворилась на базі фонетичного письма, адже їй притаманне традиційне українське слово. На думку вченого етимологічний правопис — це зразок реакції проти народної мови та її «живого змісту». Констатуючи розвиток письма та народної мови він ствердив, що книжковий правопис давнього часу знецінював розвиток живої мови.

Його висновки спростували усі головні аргументи прихильників етимологічної орфографії[3].

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Етимологія і фонетика в южноруській літературі // Народ. — Коломия, 1894. — № 13-14. — С. 209-212.
  • Етимологія і фонетика в южноруській літературі // Народ. — Коломия, 1894. — № 15. — С. 223-227.
  • Етимологія і фонетика в южноруській літературі. — Коломия, 1894.
  • Етимологія і фонетика в южноруській літературі // Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. — Київ : Наукова думка, 1981. — Т. 28. — С. 150–169.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Видайчук, 2007, с. 175.
  2. ↑ Лобода, 2019, с. 76.
  3. ↑ а б Лобода, 2019, с. 77.
  4. ↑ Видайчук, 2007, с. 175-176.
  5. ↑ Франко.

Джерела[ред. | ред. код]

Першоджерела
Статті
  • 'Видайчук Т. Л. Питання історії української мови у світлі праць Івана Франка // Вісник Київського славістичного університету. Серія: Філологія. — Київ, 2007. — № 34. — С. 173-177. — ISSN 966-7486-15-Х.
  • 'Лобода Т. Значення діяльності І. Франка для формування українського правопису // Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і світі: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. — Київ : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2019. — С. 75-78.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Етимологія_і_фонетика_в_южноруській_літературі&oldid=39479568