Етнографічне районування

Етногра́фічне районува́ння — поділ певної території на локальні культурно-побутові групи населення — етнографічні групи, які мають спільні риси мовного, звичаєвого, господарського характеру, зумовлені природним середовищем та історичним розвитком кожної групи, а також етнокультурними взаємозв'язками з сусідніми народами.

Таке районування ґрунтується на локальних відмінностях народної культури — духовної та матеріальної. Складові народної культури органічно пов'язані між собою, є традиційними. Традиційна культура є етнодифернціюючою ознакою населення Землі. Природне середовище та історичні умови окремих етнографічних регіонів зумовили формування певного типу культури з певними особливостями занять, побуту, громадської організації, вірувань, обрядів тощо. У межах невеликих географічних територій ступінь уподібнення культурних складників більший, у межах більших регіонів цей ступінь зменшується, через що етнографічне районування країн є кількаступеневим.

Див. також

• Етнокультурні регіони України

Джерела

1. Етнографія України / За ред. С. Макарчука. — Львів: Світ, 1994. С. 518.
2. Історико-етнографічні райони України: навч. посіб. [для студентів іст. і культурол. спеціалізацій] / С. А. Макарчук ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. — Львів: Вид-во ЛНУ, 2012. — 352 с. : іл. — Бібліогр. в кінці розділів. — ISBN 978-966-613-925-5