Перейти до вмісту

Етра (мати Тесея)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Етра
грец. Αἴθρα Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоПітфей Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиТесей Редагувати інформацію у Вікіданих

Етра або Аїтра (дав.-гр: Αἴθρα[1], вимовляється [ǎi̯tʰra], «світле небо»[2]) — у грецькій міфології троянська принцеса і дочка царя Пітфея.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Етра була матір'ю Тесея (його батьком був афінський цар Егей, або, за деякими версіями, Посейдон) і Клімени (за Гіппальком).[3][4] Етру також називали Пітфеїдою на честь її батька Пітфея[5].

Міфологія

[ред. | ред. код]

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Беллерофонт прибув у Трозен, щоб просити руки дівчини у батька Етри, Піттея, але героя вигнали з Коринфа ще до того, як відбулося весілля[6].

Демофонт (?) звільняє Етру, аттичний білоземний кілікс, 470—460 рр. до н. е., Державне античне зібрання.

Цар Егей, не маючи дітей від попередніх шлюбів, відправився в Трозен, місто на південний захід від Афін, яке мало своїх покровителів Афіну та Посейдона. Тут Пітфей напоїв Егея нерозбавленим вином і змусив його лягти з донькою. Під впливом сновидіння, надісланого Афіною, вона залишила сплячого Егея і вирушила на острів Сфайрія, що лежав неподалік від берега Трозена. Там вона вилила лібацію Сфаїру, візникові Пелопа, і вночі зляглася Посейдоном. Таким чином, Етра завагітніла як від Егея[7], так і від Посейдона[8]. За Плутархом, її батько поширив цю звістку лише про те, що Тесея можна вважати сином Посейдона, якого дуже шанували в Трезені[9].

Етра згодом присвятила на острові Сфайрія храм Афіні Апатурі (Обманщиці), а сам острів замість Сфайрії назвала Гієрою, а також запровадила серед троянських дівчат звичай присвячувати свої пояси Афіні Апатурі в день свого одруження[10]. Пізніше, коли Етра була вже вагітна, Егей вирішив повернутися до Афін. Перед від'їздом він сховав свої сандалі, щит і меч під величезним каменем, що слугував примітивним вівтарем могутньому Зевсу, і сказав їй, що коли їхній син підросте, він повинен відсунути камінь і повернути свою зброю назад. Етра зробила так, як їй було сказано, і Тесей, знайшовши зброю, що належала йому як спадкоємцеві, став великим героєм, вбивши Мінотавра.

Пізніші пригоди

[ред. | ред. код]

Пізніше, коли Тесей викрав Єлену, він віддав її Етрі на збереження. Брати Єлени, Діоскури, забрали Єлену назад і в знак помсти викрали Етру до Лакедемона. Там вона стала рабинею Єлени і разом з нею вирушила до Трої. Там вона залишалася, поки її не знайшов її онук Акамант.[11] Під час взяття Трої вона прибула до табору греків, де її впізнали онуки, і Демофонт, один із них, попросив Агамемнона забезпечити її звільнення. Тому Агамемнон послав гінця до Єлени з проханням віддати Етру. Це було дозволено, і Етра знову стала вільною[12]. За словами Гігіна, згодом вона покінчила з життям від горя через смерть своїх синів[13]. Історія її рабства в Єлени була зображена на знаменитій скрині Кіпсела і на картині Полігнота в Леше з Дельф[14].

Галерея

[ред. | ред. код]

У масовій культурі

[ред. | ред. код]

Персонаж Етри (під іменем «Айтра») із значними змінами з'являється в опері Ріхарда Штрауса «Die ägyptische Helena» («Єгипетська Єлена»), де вона постає чарівницею і наложницею Посейдона.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Zimmerman, J. E. (1964). Dictionary of Classical Mythology. New York: Harper & Row. с. 10.
  2. Robert Graves, The Greek Myths, (1955; 1960) index, s.v. «Aethra».
  3. Scholia on Homer, Iliad 3.144; Dictys Cretensis, 6.2
  4. Bell, Robert E. (1991). Women of Classical Mythology: A Biographical Dictionary. ABC-CLIO. с. 10—13. ISBN 9780874365818.
  5. Ovid, Heroides 10.31
  6. Pausanias, 2.31.12
  7. Plutarch, Theseus 3; Hyginus, Fabulae 14
  8. Apollodorus, 3.15.7; Hyginus, Fabulae 37; Bacchylides, Dithyrambs 3.34
  9. Plutarch, Theseus 6
  10. Pausanias, 2.33.11
  11. Plutarch, Theseus 34; Homer, Iliad 3.144; Dio Chrysostom, Speeches 11.59[недоступне посилання]
  12. Pausanias, 10.25.3; Dictys Cretensis, 5.13
  13. Hyginus, Fabulae 243
  14. Pausanias, 10.25.2

Бібліографія

[ред. | ред. код]