Еттлінген
| Еттлінген Ettlingen |
|||
|---|---|---|---|
| — місто — | |||
 |
|||
|
|||
| Координати: 48°56′ пн. ш. 8°24′ сх. д. / 48.933° пн. ш. 8.400° сх. д.G O | |||
| Країна |  Німеччина
| ||
| Земля | Баден-Вюртемберг | ||
| Округ | Карлсруе | ||
| Район | Карлсруе | ||
| Площа | |||
| - Повна | 56,74 км² | ||
| Висота над р.м. | 133 м | ||
| Населення (31 грудня 2020[1]) | |||
| - Усього | 39 401 | ||
| - Густота | 694,4/км² | ||
| Часовий пояс | CET (UTC+1) | ||
| - Літній час | CEST (UTC+2) | ||
| Поштовий код | 76275 | ||
| Телефонний код(и) | 07243 | ||
| Ідентифікаційний код | 08 2 15 017 | ||
| Вебсайт: www.ettlingen.de | |||
 |
|||
  Еттлінген |
|||
 | |||
Еттлінген (нім. Ettlingen) — місто в Німеччині, знаходиться в землі Баден-Вюртемберг. Підпорядковується адміністративному округу Карлсруе. Входить до складу району Карлсруе. Розташовано приблизно за 8 км на південь від міста Карлсруе та приблизно за 15 км від кордону з Лотербуром, департамент Нижній Рейн, Франція. Еттлінген — друге за населенням місто в окрузі Карлсруе після Брухзаля.
Площа — 56,74 км2. Населення становить 39 401 осіб. (станом на 31 грудня 2020).
Еттлінген розташований на північній околиці Шварцвальду на Верхньорейнській рівнині. Річка Альб має витоки на пагорбах Шварцвальду і протікає через Еттлінген перед тим, як злитись з Рейном біля Еггенштайн-Леопольдсгафен, що робить Еттлінген центральною частиною Альбталю, Альбської долини. Центральний Еттлінген і його найбільші складові громади (Брухгаузен, Етлінгенвайер, Обервайер) лежать на самій рівнині, але деякі села (Шпессарт, Шельбронн і Шлуттенбах) розташовані серед найпівнічніших передгір’їв Шварцвальду.
Місто складається з 6 районів:
- Брухгаузен
- Еттлінгенваєр
- Оберваєр
- Шлуттенбах
- Шелльбронн
- Шпессарт
Еттлінген був важливим перехрестям у римські часи, коли регіон входив до складу провінції Верхня Германія. Це підтверджується багатьма артефактами, знайденими в цьому районі, включаючи «камінь Нептуна», який вшановує розлив Рейну, і залишки римської лазні, розкопані під церквою Св. Мартіна. Місто вперше згадується в 788 році як «Едінінгом» у акті дарування, що належить абатству Вайссенбург в Ельзасі (нині у Франції). У 965 році село Еттлінген («Едінінгом») здобуло статус ринкового міста від імператора Оттона Великого. Маркграф Герман V[en] став феодалом Еттлінгена в 1219 році. У наступні століття Еттлінген перетворився на важливий адміністративний центр у межах Баден-Баденського маркграфства.
Етлінген дав назву лінії оборонних земляних споруд (Еттлінгенська лінія[en]), побудованій для стримування французької агресії. Під час Дев'ятирічної війни місто було майже повністю спалене військами Людовика XIV, але, попри це, було відновлено в наступні десятиліття під орудою маркграфині Сибілли Огюст[en]. Після того, як католицька лінія Баден-Бадена вимерла в 1771 році, Еттлінген перейшов до протестантського Баден-Дурлахське маркграфства, яке стане возз'єднаним Баденським маркграфством. Під час Французьких революційних війн 9 липня 1796 року Еттлінген був місцем битви[en] між частинами французької армії Рейну та Мозеля[en] та армії Габсбургів Верхнього Рейну[2].
Еттлінген залишався незалежним містом до 1937 року, коли його було включено до адміністративної одиниці, яка стала округом Карлсруе в 1939 році. Еттлінген та його навколишні села та землі продовжують бути частиною цього району.
У 1966 році Еттлінген перевищив позначку в 20 000 жителів і здобув статус Великого крейсштадту від уряду землі Баден-Вюртемберг. Під час комунальних реформ на початку 1970-х років кілька менших громад було включено до складу Еттлінгену, збільшивши населення до понад 30 000 осіб.
Еттлінген — місце розташування Рейнланд-Казерне. Колишня база німецької армії, багато років після Другої світової війни була домівкою для кількох підрозділів армії США та багатьох американців. У середині 1990-х армія США повернула казарми Німеччині. Зараз тут розташована приватна школа, медичні кабінети, центр реєстрації транспортних засобів, нове житло та кінотеатр «Куліссе».
Серед підрозділів армії США, що базувалися в Рейнланд-Казерне, були 78-й інженерний батальйон і 44-й батальйон зв'язку.
До Еттлінгена можна доїхати по федеральній трасі 5 (Альсфельд – Вайль-на-Рейні) і федеральній трасі 3 (Букстехуде – Вайль-на-Рейні). З 1994 року дорога зі Шварцвальду з Бад-Герренальба через Альбталь пролягає повз місто через тунель.
Провідна залізнична станція — Еттлінген-Вест на залізниці Мангайм — Базель (обслуговується маршрутами S 71, RB41 і RB44), також місто обслуговує кілька станцій на Альбтальбані від Карлсруе до Бад-Герренальбу (обслуговується маршрутами S1, S11 і S12): «Нойвізенребен», «Вазен», «Ербпринц», «Штадт», «Альбгаубад» та «Шпіннерай». У районі Брухгаузен також є зупинка на залізниці Мангайм — Базель. Також існує залізничне відгалуження, що сполучає залізничну станцію Еттлінген-Вест із залізничною станцією Еттлінген-Штадт, але лінією курсують лише окремі пасажирські поїзди сезонно.
Місто також обслуговується кількома автобусами, під орудою Karlsruher Verkehrsverbund[de], маршрути яких обслуговують різні райони Еттлінгену, а також більш віддалені пункти призначення, такі як Дурлах.
Головною визначною пам'яткою міста є Марграфський палац, побудований в 1727-1733 р.р. за планами Йоганна Міхаеля Людвіга Рорера[de].
Католицький парафіяльний костел Св. Мартина[de] перебудовано в 1732/33 рр.; він стоїть на місці римської лазні і має двохтисячолітню історію — нижня частина вежі є романським і датується ХІІ століттям. Готична восьмигранна вежа була побудована в XIV столітті і перебудована в стилі бароко в 1715 році. Готичний хор датується XV століттям і розширено бароковою навою в 1733 році. На західному фасаді костелу Св. Мартина можна побачити скульптуру святого та герб маркграфського союзу. Орган походить від братів Штіфеллів, синів Йоганна Фердинанда Бальтазара Штіфелля[de]. Найновішим досягненням є розпис стелі Еміля Вахтера[de] 1988 року, площею 812 м².
Інші церкви: Йоганнескірхе та Святого Серця[de] з майже 70-метровою церковною вежею, найвищою будівлею в Еттлінгені, і куполом, розписаним Клеменсом Гіллебрандом[de] в 1990 році, побудована в 1902-06 р.р. в неороманському стилі за проектом Йоганнеса Шрота[de], керівника архієпископського будівельного офісу в Карлсруе.
Ратуша датується 1737/1738 роками. Від міських укріплень збереглися окремі частини муру та прихована вежа. Однією з визначних пам'яток міста є пізньоготичний фонтан Георгсбруннен на Ринковій площі 1494 року. На фонтані розташовані чотири герби: Австрії (спереду), Баден-Шпонгайма (праворуч), Еттлінгена (ліворуч) і Трієра (позаду). Вежа ратуші, яка датується XII століттям, була колишньою міською брамою; в 1737/1739 р.р. до неї додали восьмикутник і бароковий купол і з’єднали її з ратушею.
Також варто згадати вежу Бісмарка[de] на краю Ватткопфа[de], фонтан Нарренбруннен 1549 року, портрет Ганса фон Зінгена на шахті ренесансного фонтану, камінь Нептуна римських часів, статую Непомука 1724 року та Верхню паперову фабрику — фахверкову будівлю з мансардним дахом 1791 р.
Ще однією визначною пам'яткою є готель-ресторан Ербпринц[de]. Частину комплексу будівель, що виходить на вулицю, яка також є найстарішою, оголосили будівлею, що визначає міський пейзаж, і сьогодні містить винний бар.
Для Державної садової виставки 1988 року велику територію на півдні міста перетворили на парк із потічком і озером. Сьогодні Горбахпарк в основному використовується пішоходами та фанатами моделей човнів. Розарій на території колишнього саду при замку маркграфства також створили для виставки.
На схід, дещо прихований, є менший парк Ваттальден зі ставком і багатьма віковими деревами. Фестиваль Watthalden проходить тут раз на рік у літні вихідні з музикою найрізноманітніших жанрів. За костелом Пресвятого Серця є також невелика паркова зона, Старе кладовище. Нині використовується як рекреаційна зона, колись тут знаходився міський цвинтар. Інша популярна зелена зона — трав'яна зона міського парку Еттлінген, де є фонтан, побудований для виставки. Зелену зону обрамляють майстерно висаджені клумби міських садівників, а з міського парку є прямий вихід на Альбтальбан.
- Гергард Бассенге (1897—1977) — німецький офіцер, генерал-майор люфтваффе.
- Гельмут Кунц (1910—1976) — німецький лікар-стоматолог, штурмбанфюрер СС
.JPG)
- ↑ Statistisches Landesamt Baden-Württemberg – Bevölkerung nach Nationalität und Geschlecht am 31. Dezember 2020 (нім.)
- ↑ Smith, Digby (1998). The Napoleonic Wars Data Book. London: Greenhill. p. 111. ISBN 1-85367-276-9.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Еттлінген
- Офіційний сайт (нім.)
 | |
|---|---|
| Географія та географічні карти | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
 |
Це незавершена стаття з географії Німеччини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |