Етторе Скола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Етторе Скола
італ. Ettore Scola
Ettore Scola.jpg
Дата народження 10 травня 1931(1931-05-10)[1][2][…]
Місце народження Тревіко, Королівство Італія
Дата смерті 19 січня 2016(2016-01-19)[4][5][…] (84 роки)
Місце смерті Рим, Італія
Громадянство Італія Італія
Професія кінорежисер, сценарист, політик
Alma mater Римський університет ла Сапієнца
IMDb ID 0778633
Нагороди та премії
Великий хрест ордена За заслуги перед Італійською Республікою
Командор ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
Медаль «За внесок у розвиток культури і мистецтва»
q: Висловлювання у Вікіцитатах
Commons-logo.svg Етторе Скола у Вікісховищі

Етторе Скола (італ. Ettore Scola, нар. 10 травня 1931(19310510)пом. 19 січня 2016) — італійський сценарист, режисер, продюсер, актор, монтажер. Створив майже 90 сценаріїв для кіно, режисер-постановник 39-ти фільмів.

Біографія[ред. | ред. код]

Етторе Скола народився у багатодітній сім'ї лікаря з невеликого містечка Тревіко. Кіно там показували двічі на рік: привозили на вантажівці і встановлювали екран на головній площі. Довгоочікувані кіносеанси перетворювалися для хлопчика на справжні свята. Спогади про них назавжди залишать у нього ностальгічну оскому і з часом знайдуть відображення у його фільмі «Сплендор», історія про «зльоти» і «падіння» провінційного кінотеатру і його власника, якого до 1980-х років остаточно розорює телебачення.

На самому початку своєї кар'єри, коли одночасно з навчанням на юридичному факультеті Римського університету Етторе Скола влаштовується художником в гумористичний журнал «Марк Аврелій», він знайомиться з Федеріко Фелліні.

Творча кар'єра[ред. | ред. код]

По закінченні юридичного факультету, Етторе Скола з 1951 року став виступати з гуморесками і скетчами в сатиричних журналах і на радіо. У 1953 році він дебютував як сценарист, писав для Діно Різі та інших режисерів, часто у співпраці з Руджеро Маккарі.

Режисерський дебют Етторе Скола відбувся у 1964 році комедією «Якщо дозволите, поговоримо про жінок». Цей жанр надовго залишився його улюбленим.

Поступово його фільми стали серйознішими, проявляючи зріле соціальне занепокоєння і пошуки значного драматичного контексту, проте іронічна або меланхолійна посмішка просвічувала крізь найсерйозніші сюжети.

У фільмах Сколи знялися найцікавіші італійські актори післявоєнного періоду: Софі Лорен, Марчелло Мастроянні, Альберто Сорді, Вітторіо Гассман.

Влітку 2011 року Етторе Скола перервав усі незавершені творчі проекти (включаючи вже початий фільм з Жераром Депардьє) і заявив про свій відхід з кінематографу, мотивуючи це тим, що світ кіно не доставляє йому колишньої радості, щастя і відчуття легкості. «Нинішні закони кіновиробництва і дистрибуції мені більше не підходять. Для мене найважливіше мати свободу вибору і зберегти за собою право сказати „ні“. Я ж почав відчувати, що тепер зобов'язаний дотримуватися деяких правил, які заважають мені почувати себе вільним. Сьогодні все вирішує ринок».[6]

Обрана фільмографія (повнометражні фільми)[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Номінації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]