Етьєнн Мегюль
| Етьєнн Мегюль | |
|---|---|
| фр. Étienne-Nicolas Méhul | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 22 червня 1763[1][2][…] або 23 червня 1763[4] |
| Місце народження | Живе[4] |
| Дата смерті | 18 жовтня 1817[1][2][…] (54 роки) |
| Місце смерті | Париж[5][4] |
| Причина смерті | туберкульоз |
| Поховання | Пер-Лашез |
| Громадянство | Франція |
| Професії | композитор, органіст |
| Вчителі | Wilhelm Hanserd і Jean-Frédéric Edelmannd |
| Відомі учні | Joseph Daussoigne-Méhuld, Галеві Жак Франсуа Фроманталь і Louis-Barthélémy Pradherd |
| Мова | французька |
| Жанри | опера і симфонія |
| Нагороди | |
| Автограф |
 |
 Файли у Вікісховищі | |
Етьєн Ніколя Міюль (фр. Étienne-Nicolas Méhul 22 червня 1763 — 18 жовтня 1817, Париж) — французький композитор.
Біографія[ред. | ред. код]
Син виноторговця (за іншими даними шинкаря). Починав навчатися музики в місцевого органіста, після смерті якого в 10 років став виконувати обов'язки органіста при церкві францисканців в рідному місті[6].
Професійну освіту здобув в Парижі на межі 1770—1780-х рр. під керівництвом Жана Фредеріка Едельмана. З 1783 року публікував власні фортеп'янні п'єси, в 1790 році побачила світ перша опера Мегюля «Ефросіна і Корадіна», яка була поставлена в Італійському театрі, що зробило його відомим композитором.
Надалі його творча кар'єра була пов'язана переважно з оперною сценою. Пік популярності Мегюля був в останньому десятилітті XVIII століття, а потім популярність пішла на спад. Мегюлеві належить заслуга подальшого розвитку комічної опери — замінивши героїчний і мітологічний сюжет простою людською драмою. В цілому Мегюлеві належить більше 40 опер, три балети, а також шість симфоній та різна інструментальна музика. Останній драматичний твір Мегюля — «Valentine de Milane» («Валентина Міланська»), комічна опера в трьох діях, була поставлена в театрі Опера-Комік лише через п'ять років після смерті автора в 1822 році. Популярністю користується написана ним на слова Жозефа Шеньє в 1794 році «Похідна пісня», яка була навіть названа сестрою «Марсельєзи» [7].
Є одним з організаторів Національного музичного інституту в Парижі. У 1795 році, коли інститут був перетворений в Музичну консерваторію (фр. Conservatoire de musique) Мегюль був першим призначений на пост інспектора викладання (фактично співдиректора) — пост, який разом з ним займали Ґретрі, Госсек, Лесюер і Керубіні. З цього часу він брав активну участь у всіх роботах нової школи і викладанні, в проведенні національних свят. Найвідомішим його учнем був Фердінан Герольд.
Мегюль пристрасно захоплювався квітами, завдяки чому став відомий професійним садівникам, які прозвали його «божевільним тюльпаністом», цвітіння яких «було для його очей тим же, чим музика Моцарта і Глюка для його слуху».[джерело не вказане 2011 днів]
Помер Мегюль 18 жовтня 1817 року в Парижі від хвороби легенів.
Твори[ред. | ред. код]
- 1807, Театр Фейдо — «Йосиф в Єгипті», опера на лібретто Олександра Дюваля
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Мегюль Этьен — Мегаэнциклопедия Кирилла и Мефодия — статья. Энциклопедия Кирилла и Мефодия. Процитовано 27 червня 2017.
- ↑ Кирилл Новиков. Достояние из публики // «Коммерсантъ Деньги» : журнал. — М. : ИД «Коммерсантъ», 2011. — № 20. — Число 23 (5). — С. 51. Архівовано з джерела 27 червня 2018. Процитовано 20 вересня 2020.
Література[ред. | ред. код]
- Ливанова Т. Н. Мегюль Н. // Музыкальная энциклопедия / под ред. Ю. В. Келдыша. — М. : Советская энциклопедия, Советский композитор, 1976. — Т. 3.
- Радіге A., Французькі музиканти епохи Великої Французької революції, пров. з франц., М., 1934.
Посилання[ред. | ред. код]
- Мегюль [недоступне посилання з Октябрь 2018] [недоступне посилання] — Музичний словник, 2008.
- Мегюль Етьєнн Нікола // Велика Радянська Енциклопедія : [В 30 т.] / Гол. ред. А. М. Прохоров. — 3-те вид. — М. : Радянська енциклопедія, 1969—1978.
- Етьєн-Ніколя Мегюль — Біографія [Архівовано 24 листопада 2020 у Wayback Machine.] / Спеціальне радіо 2009
- Портрет
- Мегюль, Етьєнн: ноти творів