Етьєн Фурмон
| Етьєн Фурмон | |
|---|---|
| фр. Étienne Fourmont | |
| Народився |
23 червня 1683[3][1][2] Ербле |
| Помер |
8 грудня 1745[1][2] (62 роки) Париж, Королівство Франція |
| Країна |
 Франція |
| Діяльність | професор |
| Галузь | сходознавство |
| Alma mater | Коллеж Чотирьох Націй |
| Знання мов | французька[3] |
| Заклад | Колеж де Франс[4] |
| Членство | Лондонське королівське товариство і Академія надписів та красного письменства (1745)[5] |
| Нагороди | |
Етьє́н Фурмо́н (фр. Étienne Fourmont ; 23 червня 1683, Ербле — 8 грудня 1745, Париж) — французький сходознавець; брат мовознавця Мішеля Фурмона (1690—1746).
З біографії[ред. | ред. код]
Вивчав єврейську мову і написав працю «Nouvelle Critique Sacrée» (1705), що набула певного розголосу.
Співпрацював у фр. Bibliothèque britannique абата Біньйона, вів жваву полеміку з Кальме з приводу його «Commentaire sur la Genèse», писав єврейську граматику, перекладав «Коментарі до Екклезіаста» рабина Авраама ібн Езра.
1713 року був обраний в Академію написів і красного письменства, де йому було доручено перегляд книг. Брав діяльну участь у суперечці про Гомера і надрукував «La Véritable Connaissance d'Homere» та «Examen pacifique de la querelle de M-me Dacier et de M. Lamothe»; але обидві статті залишилися непоміченими.
1715 року зайняв кафедру арабської мови в Колеж де Франс[6] . Того ж року у співпраці з китайським переклалачем і письменником Аркадіо Хуанг (англ. Arcadio Huang, фр. Arcade Huang), почав працю з китайської граматики . 1719 року закінчив першу частину праці; 1716 року Хуанг помер, і Фурмон закінчив граматику тільки 1728 року (граматика вийшла друком 1742 року).
Праці[ред. | ред. код]
- Nouvelle Critique Sacrée (1705)
- Les 214 clefs de l'écriture chinoise (1719)
- Grammatica Sinica — початкова версія (1728)
- Reflexions critiques sur les histoires des anciens peuples (1735).
- Meditationes Sinicae (1737)
- Grammatica Sinica — закінчена праця (1742)
У періодичних виданнях Академії написів опублікував чимало статей про східну літературу.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Annuaire prosopographique : la France savante
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Список професорів Колеж де Франс
- ↑ https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
- ↑ Fourmont, Étienne // Encyclopædia Britannica (1911).
Література[ред. | ред. код]
- De Guignes et des Hautes-Royes, Vie d'Etienne Fourmont et catalogue de ses ouvrages (у другому виданні Reflexions sur l'origine des anciens peuples).
Ця стаття включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
Hugh Chisholm, ред. (1911). . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 10. Cambridge University Press. с. 758. (англ.)
- App, Urs (2010). The Birth of Orientalism. Philadelphia: University of Pennsylvania Press., esp. "Fourmont's Dirty Little Secret" (pp. 191- 197 [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.]).
- Honey, David B. (2001). Incense at the Altar: Pioneering Sinologists and the Development of Classical Chinese Philology. American Oriental Series 86. New Haven, Connecticut: American Oriental Society. ISBN 0-940490-16-1.,
- Leung, Cécile (2002). Etienne Fourmont, 1683–1745 : Oriental and Chinese Languages in Eighteenth-Century France. (Leuven: Leuven University Press; Ferdinand Verbiest Foundation, Leuven Chinese Studies). ISBN 9058672484. GOOGLEBOOK [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Authority Page [Архівовано 24 грудня 2021 у Wayback Machine.] WorldCat
- Cordier, Henri (1886). Notes Pour Servir À L'histoire Des Études Chinoises En Europe, Jusqu'à L'époque De Fourmont L'aîné. Leiden?: Brill?.
|
