Етіотропна терапія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Етіотропна терапія (грец. aitía, причина + trópos, поворот, напрям; therapéia, лікування) — лікування, спрямоване на усунення причини виникнення захворювання. Етіотропна терапія Суть етіотропної терапії (aetiotropus: від грец. -aetia - причина таtropos - повертання, подіяти на причину) полягає у застосуванні засобів, які діють на причину хвороби. Вона застосовується у тих випадках, коли етіологічний фактор знаходиться в організмі і продовжує впливати на нього. До етіотропної терапії можна віднести: застосування протимікроб­ них препаратів (антибіотики, сульфаніламіди, нітрофурани та інші хіміо­ терапевтичні засоби), специфічних гіперімунних сироваток, анатокси­ нів та імуноглобулінів, бактеріофагів, пробіотиків, антидотів за отруєнь, антигельмінтиків; радикальні операції для видалення сторонніх предме­тів, пухлин; операції у разі зміщень органів. Окрімбіотичних факторів і токсинів, в етіології внутрішніх хвороб тварин часто вирі­ шальне значення мають порушення умов утримання та експлуатації тва­рин. Це так звані абіотичні фактори. В одних випадках вони є основ­ною причиною хвороби, а в інших виступають у ролі чинників, які сприяють зниженню резистентності організму, на фоні чого біотичні фактори проявляють свою патогенну дію. Усунення абіотичних фак­торів також належить до етіотропної терапії.

Приклади[ред. | ред. код]

Лікування інфекційного захворювання антибактеріальними препаратами. Антибактеріальні препарати є етіотропними (тобто діють на причину — бактерії), для лікування бактеріальної інфекції. Те ж саме можна сказати і про противірусні препарати, або будь-які інші.