Ефедра звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ефедра звичайна
Ephedra distachya, у Франції
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Голонасінні (Gymnosperms)
Відділ: Гнетоподібні (Gnetophyta)
Клас: Гнетоподібні (Gnetopsida)
Порядок: Ефедроцвіті (Ephedrales)
Родина: Ефедрові (Ephedraceae)
Рід: Ефедра (Ephedra)
Вид:
Ефедра звичайна (E. distachya)
Біноміальна назва
Ephedra distachya
Підвиди
  • Ephedra distachya subsp. distachya

(весь ареал)

  • Ephedra distachya subsp. helvetica

(Швейцарія, Франція, Італія, Словенія, Австрія)

Синоніми
  • Chaetocladus distachys (L.) J.Nelson

Ефедра звичайна[1], також ставчак звичайний[1] (Ephedra distachya L.) — вічнозелений карликовий кущ чи напівкущ із родини ефедрових (Ephedraceae). Поширений у Європі, Західній і Центральній Азії[2].

Інші назви: ефедра двоколоса, ефедра двоколоскова, ставчак двоколосий; народні — костяниця, малина степова, ставчак, хвойник тощо[3]. Етимологія: епітет distachya утворений від дав.-гр. δι- — «два, подвійний», στάχυς — «колосок», стосовно чоловічих шишок, розташованих попарно.

Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Це малий кущ чи напівкущ заввишки 10–30(100) см, здебільшого дводомний, часто лежачий або висхідний, рясно розгалужений (утворюючи килимки), з прутоподібними, ребристими, членистими сизувато-зеленими пагонами, які нагадують хвощі; гілочки часто розміщені в пучках, сірувато-зелені чи жовтувато-зелені, верхівка часто вигнута або закручена. Листки супротивні, зрощені на 1/3–2/3 довжини, довжиною всього 2 мм, лускоподібні, редуковані, по краю сухо-зелені, вільна частина трикутна, верхівка тупа чи гострувата. Зменшення листя до дрібних лускатих структур допомагає зменшити втрату води, що є адаптацією до посушливого середовища. Стебла ж забезпечують фотосинтез. Пилкові шишки жовтуваті, поодинокі чи в скупченнях по 3 на верхівці коротких гілочок, квітки приблизно з 8 пиляками. Насіннєві шишки зеленуваті, поодинокі чи невеликими групами, двоквіткові, кінцеві на коротких гілочках або пазушні, вузько-яйцеподібні, червоні і м'ясисті в зрілості. Насіння зазвичай 2, темно-коричневе, блискуче, яйцеподібне, 4–5 × 2–3 мм, гладке. Це вітрозапильний вид[4][5][6].

Цвіте з квітня по липень, плодоносить з вересня по жовтень[2].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений у Європі (Албанія, Австрія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Чехія, Франція (у т. ч. Корсика), Греція (у т. ч. східноегейські острови), Угорщина, Італія (у т. ч. Сицилія), Чорногорія, Румунія, Росія (у т. ч. Алтай, Західний Сибір, Красноярськ), Сан-Марино, Сербія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швейцарія, Україна), Західній і Центральній Азії (Грузія, Іран, Казахстан, Сіньцзян, Туреччина (у т. ч. європейська), Туркменістан)[2].

Зустрічається на висотах від рівня моря до 1400 метрів. Росте в широкому діапазоні посушливих середовищ існування, включаючи степові угруповання, піщані ділянки (дюни чи узбережжя), скелясті уступи, гравійні рівнини, схили. Виносить ділянки, де інших рослин практично немає[2].

В Україні поширена на приморських і степових схилах, на півдні лісостепу і в Криму.

Немедичне використання[ред. | ред. код]

Плоди їстівні й солодкі, але досить несмачні, ≈ 6 мм у діаметрі. Рослини можна використовувати для покриття ґрунту (допомагає стабілізувати дюни)[7]. Також рослина використовується як корм для овець і кіз[2].

Лікарське застосування[ред. | ред. код]

Трава містить 1,7-3,2 % алкалоїдів. Головні компоненти є 1-ефедрин та псевдоефедрин. [8]

Підвищує кров'яний тиск а також звужує дрібні судини. Стимулює скорочення серцевого м'яза.[8]

Препарати ефедри двоколосої широко застосовуються у науковій та народній медицині при ядусі, сінній гарячці, сироватковій недузі, кропив'янці, екземі. Окрім того, їх використовують для підвищення кров'яного тиску, при вазомоторних ринітах, нарколепсії, міастенії. В очній практиці ефедрин (5 % розчин) застосовують для розширення зіниць. Усі частини рослини містять до 3 % ефедрину.[9]

Охорона[ред. | ред. код]

Рідкісна лікарська рослина. Реліктовий вид. Внесена до Переліку рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин на території Тернопільської, Харківської, Дніпропетровської, Донецької, Хмельницької, Одеської, Запорізької областей.[10]

У Словаччині рослина охороняється законом s має статус CR у Червоній книзі[5], в Угорщині має статус NT[2].

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Ephedra distachya // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в г д е Bell, A.; Bachman, S. (2011). Ephedra distachya. The IUCN Red List of Threatened Species. Процитовано 07.12.2023. (англ.)
  3. Ephedra distachya // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  4. Ephedra distachya. Flora of China. efloras.org. Процитовано 07.12.2023. (англ.)
  5. а б Ladislav Hoskovec (2007). Ephedra distachya. botany.cz. Процитовано 07/12/2023. (англ.)
  6. Ephedra distachya. Tela Botanica. Процитовано 07.12.2023. (фр.)
  7. Ephedra distachya. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. 2016. Процитовано 07.12.2023.
  8. а б Кархут, Василь Володимирович (1992). Жива Аптека. ISBN 5-311-02680-4.
  9. Meerträubel (Ephedra distachya) im GIFTPFLANZEN.COMpendium - www.giftpflanzen.com. www.giftpflanzen.com. Архів оригіналу за 5 січня 2010. Процитовано 15 лютого 2010.
  10. Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання) / Укладачі: докт. біол. наук, проф. [[Андрієнко Тетяна Леонідівна|Т. Л. Андрієнко]], канд. біол. наук [[Перегрим Микита Миколайович|М. М. Перегрим]]. — Київ: Альтерпрес, 2012. — 148 с. ISBN 978-966-542-512-0. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 10 серпня 2013.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]