Ефект Вольфа — Чайкова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ефе́кт Во́льфа-Чайкова (англ. Wolff–Chaikoff effect) — це патофізіологічний механізм, який запускається при введенні в організм значної кількості йоду, що призводить до блокування синтезу та поступання тиреоїдних гормонів Т3 та Т4 до крові, та має значення при лікуванні гіпертиреозу.[1].

Історія та етимологія[ред. | ред. код]

Названий на честь канадських вчених Вольфа та Чайкова, які вперше описали цей феномен в 1948 році.

Клінічне значення[ред. | ред. код]

Ефект Вольфа-Чайкова може бути використаний при лікування пацієнтів з гіпертиреозом (тиреотоксикозом), включаючи тиреотоксичний криз. При введенні в організм хворого розчину йоду (зокрема розчину Люголя), метаболізм тиреоїдних горомонів значно знижується протягом 24 годин до рівня, що виникає у пацієнтів після тиреоїдектомії (повного видалення щитоподібної залози). Ефекта Вольфа-Чайкова також пояснює гіпотиреоз у пацієнтів, які приймають ліки насичені йодом, зокрема аміодарон.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Eng P, Cardona G, Fang S, Previti M, Alex S, Carrasco N, Chin W, Braverman L (1999). Escape from the acute Wolff-Chaikoff effect is associated with a decrease in thyroid sodium/iodide symporter messenger ribonucleic acid and protein. Endocrinology. 140 (8): 3404–10. doi:10.1210/en.140.8.3404. PMID 10433193.