Ефект Казимира

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Casimir plates.svg

Ефект Казими́ра — слабка взаємодія між двома металевими пластинами у вакуумі, зумовлена квантуванням нульових коливань електромагнітного поля.

Ефект Казиміра був запропонований у 1948 році нідерландськими фізиками Гендриком Казимиром і Дірком Польдером і експериментально виявлений у 1958 році. Однак перші вимірювання мали велику експериментальну похибку, тож точніших результатів довелося чекати до кінця 90-х років 20 століття.

Сила притягання між двома паралельними металевими пластинами на одиницю площі у вакуумі за розрахунками дорівнює

,

де  — сила Казиміра,  — зведена стала Планка,  — швидкість світла у вакуумі,  — віддаль між пластинами,  — енергія нульових коливань електромагнітного поля,  — площа пластин.

Практичне використання[ред. | ред. код]

Виконуються спроби практичного використання ефекту Казимира у двигуні на основі плазми фізичного вакууму.