Ефект Моцарта
Ефект Моцарта базується на теорії, згідно з якою прослуховування музики Моцарта може тимчасово підвищити бали в одній частині тесту IQ. Науково-популярні версії теорії стверджують, що «слухання Моцарта робить людину розумнішою» та раннє дитяче вживання класичної музики сприятливо впливає на розумовий розвиток[1].
Оригінальне дослідження 1993 року повідомляє про короткочасне (тривалістю близько 15 хвилин) покращення виконання певних видів розумових завдань (просторове мислення),[2][3] таких як складання паперу та вирішення лабіринтів.[4] Результати були дуже перебільшені пресою і були подані під заголовком: «Моцарт робить тебе розумним»[1]що, як стверджувалося, стосується, зокрема, дітей (оригінальне дослідження включало 36 студентів коледжів). Ці претензії призвели до комерційної гонитви батьків за компакт-дисками із музикою Моцарта,[5] штат Джорджія навіть запропонував бюджет, щоб забезпечити кожну дитину компакт-диском із класичною музикою.
Метааналіз досліджень, який відтворив оригінальне дослідження, показав, що є мало доказів того, що слухання Моцарта має якийсь особливий вплив на просторове мислення.[5] Автор оригінального дослідження наголосив, що слухання Моцарта не впливає на загальний інтелект.[4]
Раушер та співавт. Дослідження 1993 року[ред. | ред. код]
Френсіс Раушер, Гордон Шоу та Кетрін Кі (1993) досліджували вплив слухання музики Моцарта на просторове мислення, і результати були опубліковані в Nature. Вони дали учасникам дослідження один із трьох стандартних тестів абстрактного просторового мислення після того, як вони випробували кожну з трьох умов прослуховування: Соната для двох фортеп'яно ре мажор, К. 448 Моцарта, словесні інструкції щодо релаксації та тиша. Вони виявили тимчасове вдосконалення просторових міркувань, виміряне за допомогою підзавдання просторових міркувань тесту IQ Стенфорда-Біне. Раушер та співавт. показати, що посилюючий ефект від музичного стану є лише тимчасовим: жоден студент не мав ефектів, що продовжувались після 15-хвилинного періоду, протягом якого вони проходили тестування. Дослідження не робить жодних тверджень про збільшення IQ загалом (оскільки IQ ніколи не вимірювали).[2]
Інше використання музики Моцарта[ред. | ред. код]
Хоч очевидно, що музика Моцарта не підвищує IQ, вивчення ефектів музики зачепило такі різноманітні площини як, наприклад, дослідження на тваринах, що свідчать про те, що навіть внаслідок внутрішньоутробного впливу в щурів покращується їх здатність до проходження лабіринту.[6] Оригінальна заява продовжує впливати на суспільне життя. Наприклад, німецька очисна споруда відтворює музику Моцарта, щоб швидше розщепити відходи, повідомляє британський Guardian. Антон Стуцькі, головний оператор заводу Treuenbrietzen, сказав: «Ми вважаємо, що секрет у вібраціях музики, які проникають у все — включаючи воду, стічні води та клітини».[7]
Альфред А. Томатіс[ред. | ред. код]
Термін «ефект Моцарта» використовував французький дослідник Альфред А. Томатіс у своїй книзі 1991 року «Pourquoi Mozart?» (Чому Моцарт?)[8] де він використовував музику Моцарта в своїх намаганнях «перекваліфікувати» слух, і вважав, що прослуховування музики, представленої на різних частотах, допомагає вуху, а також сприяє розвитку мозку,[9] але його метод безпосередньо не пов'язаний із твердженнями, що слухання Моцарта підвищує інтелект.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б 'Mozart Effect' Was Just What We Wanted To Hear. NPR.org (англ.). Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 29 листопада 2020.
- ↑ а б Rauscher, Frances H.; Shaw, Gordon L.; Ky, Catherine N. (1993). Music and spatial task performance. Nature. 365 (6447): 611. doi:10.1038/365611a0. PMID 8413624. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ William Pryse-Phillips (2003). Companion to Clinical Neurology. Oxford University Press. ISBN 0-19-515938-1., p. 611 defines the term as «Slight and transient improvement in spational[sic] reasoning skills detected in normal subjects as a result of exposure to the music of Mozart, specifically his sonata for two pianos (K448).»
- ↑ а б Jenkins, J S (April 2001). The Mozart Effect. Journal of the Royal Society of Medicine (англ.). 94 (4): 170—172. doi:10.1177/014107680109400404. ISSN 0141-0768. PMC 1281386. PMID 11317617. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ а б Pietschnig, Jakob; Voracek, Martin; Formann, Anton K. (1 травня 2010). Mozart effect–Shmozart effect: A meta-analysis. Intelligence (англ.). 38 (3): 314—323. doi:10.1016/j.intell.2010.03.001. ISSN 0160-2896. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ Rauscher, F. H.; Robinson, K. D.; Jens, J. J. (July 1998). Improved maze learning through early music exposure in rats. Neurol. Res. 20 (5): 427—32. doi:10.1080/01616412.1998.11740543. PMID 9664590.
- ↑ Connolly, Kate (2 червня 2010). Sewage plant plays Mozart to stimulate microbes. The Guardian. Архів оригіналу за 15 вересня 2013. Процитовано 8 квітня 2011.
- ↑ Sorensen, Lars (19 листопада 2008). Mozart on the Brain. Архів оригіналу за 12 липня 2014. Процитовано 28 вересня 2014.
- ↑ Thompson, Billie M.; Andrews, Susan R. (2000). An historical commentary on the physiological effects of music: Tomatis, Mozart and neuropsychology. Integrative Physiological and Behavioral Science. 35 (3): 174—188. doi:10.1007/BF02688778. PMID 11286370.
Посилання[ред. | ред. код]
- Музика Моцарта не робить вас розумнішими, вивчайте знахідки [Архівовано 13 грудня 2020 у Wayback Machine.], Science Daily, 10 травня 2010 р
- Давд, Вілл. (06.02.2008) ISSN 1556-5696. Міт про ефект Моцарта [Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Словник Скептика — Ефект Моцарта [Архівовано 5 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Часті запитання щодо ефекту Моцарта